Airiam: склад і форма випуску
Одна відміряна доза препарату містить 100 мкг беклометазону дипропіонату та 6 мкг формотеролу фумарату дигідрату. Це відповідає доставленій дозі, що містить 84,6 мкг беклометазону дипропіонату та 5 мкг формотеролу фумарату дигідрату. Препарат випускається в дозованому аерозольному інгаляторі з лічильником, який показує кількість доз, що залишилися.
Важлива особливість складу — дуже дрібний розмір частинок беклометазону дипропіонату. Вони розподіляються в дихальних шляхах інакше, ніж частинки звичайного розміру, і дають більш виражений ефект: 100 мкг дрібнодисперсного беклометазону дипропіонату відповідає 250 мкг беклометазону з більшими частинками. Тому сумарна добова доза беклометазону тут має бути меншою за звичну, а при переході зі стандартних форм її зменшують і підбирають індивідуально. Препарат також містить невелику кількість етанолу, яка не спричиняє помітних ефектів.
Як діє Airiam
Препарат містить дві речовини з різними механізмами дії, сумісне застосування яких знижує частоту загострень астми. Беклометазону дипропіонат при інгаляційному введенні у рекомендованих дозах чинить протизапальну глюкокортикостероїдну дію в легенях: симптоми стають менш вираженими, загострення астми виникають рідше, а небажаних реакцій менше, ніж при застосуванні кортикостероїдів системної дії.
Формотерол — селективний агоніст бета-2-адренорецепторів, який розслабляє гладкі м’язи бронхів у пацієнтів із зворотною обструкцією дихальних шляхів. Бронхорозширювальна дія розвивається швидко, протягом однієї–трьох хвилин після інгаляції, і зберігається близько дванадцяти годин після введення однієї дози. Саме швидкий початок дії бронхолітика в поєднанні з протизапальним ефектом кортикостероїду дає змогу застосовувати препарат не лише як підтримувальний, а й як засіб для купірування симптомів.
Показання до застосування
Перше показання — регулярне лікування бронхіальної астми, що потребує застосування комбінованого препарату, тобто інгаляційного кортикостероїду разом із бета-2-агоністом тривалої дії. Це пацієнти, у яких контроль симптомів є недостатнім при використанні інгаляційного кортикостероїду та бета-2-агоніста швидкої дії за потреби, а також пацієнти, у яких адекватний контроль досягнуто застосуванням обох компонентів.
Друге показання — симптоматичне лікування пацієнтів із тяжкою хронічною обструктивною хворобою легень, у яких об’єм форсованого видиху за першу секунду становить менше 50% від належної величини, в анамнезі були повторні загострення, а виражені симптоми зберігаються, незважаючи на регулярне лікування бронхолітиками тривалої дії.
Спосіб застосування та дози
Препарат не призначений для початкового етапу лікування астми. Дози компонентів підбирають індивідуально залежно від ступеня тяжкості захворювання — це важливо як на початку лікування, так і при подальшій зміні дози. Якщо пацієнту потрібні дози, що відрізняються від доступних у комбінованому інгаляторі, призначають бета-2-агоніст і кортикостероїд в окремих інгаляторах.
Існує два методи лікування. При підтримувальній терапії препарат приймають регулярно, а для купірування симптомів використовують окремий бронхолітик швидкої дії, який пацієнт завжди має при собі. При підтримувальній та купірувальній терапії пацієнт щодня приймає підтримувальну дозу та додатково робить інгаляції при появі симптомів астми; цей варіант розглядають при недостатньому контролі хвороби з потребою в частому купірувальному лікуванні та при загостреннях у минулому, які потребували медичної допомоги.
Схеми дозування
| Схема лікування | Вік | Доза |
|---|---|---|
| Астма, підтримувальна терапія | від 18 років | 1–2 інгаляції 2 рази на добу, максимально 4 інгаляції на добу |
| Астма, підтримувальна та купірувальна терапія | від 18 років | 1 інгаляція 2 рази на добу плюс 1 додаткова інгаляція при появі симптомів, максимально 8 інгаляцій на добу |
| Хронічна обструктивна хвороба легень | від 18 років | 2 інгаляції 2 рази на добу |
Правила користування інгалятором
Якщо після додаткової інгаляції симптоми зберігаються через кілька хвилин, роблять ще одну; при частій потребі в купірувальних інгаляціях слід звернутися до лікаря та переглянути підтримувальну терапію. Техніку користування інгалятором пацієнту має показати медичний працівник: від неї залежить ефективність лікування. Перед першим застосуванням роблять три розпилення в повітря, а якщо інгалятор не використовували 14 днів і більше — одне розпилення, щоб переконатися в справності пристрою. Лічильник відображає кількість доз, що залишилися, з кроком 20, а падіння інгалятора може призвести до списання зайвої дози. Пацієнтам літнього віку корекція дози не потрібна; даних щодо застосування при порушенні функції печінки або нирок немає.
Протипоказання
Препарат протипоказаний при підвищеній чутливості до діючих речовин — беклометазону дипропіонату та формотеролу — або до будь-якої з допоміжних речовин.
Крім того, препарат не застосовують як засіб першого вибору при астмі та не розпочинають його прийом під час загострення, при значному погіршенні стану або посиленні симптомів. Купірувальні інгаляції призначені для ситуацій, коли симптоми вже виникли, і не підходять для регулярного профілактичного застосування, наприклад перед фізичним навантаженням.
Особливі вказівки та заходи безпеки
Препарат застосовують з обережністю і за можливості під контролем стану у пацієнтів із порушеннями ритму серця, особливо з атріовентрикулярною блокадою третього ступеня та тахіаритмією, з гіпертрофічною кардіоміопатією, тяжкими захворюваннями серця, включаючи гострий інфаркт міокарда, ішемічну хворобу та застійну серцеву недостатність, а також при облітеруючих захворюваннях судин, артеріальній гіпертензії та аневризмі. Обережність потрібна і при подовженні інтервалу QTc, яке здатен спричиняти сам формотерол, а також при тиреотоксикозі, цукровому діабеті, феохромоцитомі та некоригованій гіпокаліємії.
Інгаляційні кортикостероїди, особливо у великих дозах і тривало, можуть спричиняти системні ефекти: синдром Іценка–Кушинга, пригнічення функції надниркових залоз, зниження мінеральної щільності кісток, уповільнення росту в дітей і підлітків, катаракту та глаукому, рідше психічні розлади та зміни поведінки. Тривале лікування великими дозами може призвести до гострого надниркового кризу, який провокують травми, операції, інфекції та різке зменшення дози; його ознаки неспецифічні — втрата апетиту, біль у животі, зниження маси тіла, стомлюваність, нудота, блювання, зниження артеріального тиску, порушення свідомості, гіпоглікемія та судоми.
- не переривати лікування раптово та звертатися до лікаря, якщо терапія здається неефективною або зростає потреба в купірувальних бронхолітиках, що вказує на загострення хвороби;
- негайно припинити прийом при парадоксальному бронхоспазмі, застосувавши бронхолітик швидкої дії;
- контролювати рівень калію в сироватці крові при тяжкій і нестабільній астмі, оскільки бета-2-агоністи й гіпоксія посилюють гіпокаліємію, а при цукровому діабеті — рівень глюкози, який формотерол може підвищувати;
- не застосовувати препарат щонайменше за 12 годин до планового наркозу галогенованими засобами через ризик аритмій;
- полоскати рот і горло водою або чистити зуби після інгаляції для зниження ризику грибкової інфекції ротової порожнини та глотки;
- звернутися до офтальмолога при нечіткості зору, щоб виключити катаракту, глаукому та центральну серозну хоріоретинопатію.
Лікарські взаємодії
Беклометазону дипропіонат дуже швидко метаболізується за участю естераз і менше залежить від ізоферменту CYP3A, ніж інші кортикостероїди, тому взаємодії малоймовірні. Проте при одночасному застосуванні сильних інгібіторів CYP3A, наприклад ритонавіру або кобіцистату, не можна виключити системні ефекти, і в таких випадках потрібні обережність і спостереження.
У пацієнтів з астмою слід уникати бета-адреноблокаторів, у тому числі в формі очних крапель: вони послаблюють або пригнічують дію формотеролу. Натомість інші бета-адренергічні засоби, включаючи теофілін, можуть підсумовувати свою дію з формотеролом, що потребує обережності. Хінідин, дизопірамід, прокаїнамід, фенотіазини, антигістамінні препарати, інгібітори моноаміноксидази та трициклічні антидепресанти здатні подовжувати інтервал QTc і підвищувати ризик шлуночкових порушень ритму, а леводопа, левотироксин, окситоцин та алкоголь знижують переносимість бета-2-симпатоміметиків серцем. Інгібітори моноаміноксидази можуть спричиняти підвищення артеріального тиску, наркоз галогенованими вуглеводнями збільшує ризик аритмій, а похідні ксантину, стероїди та діуретики посилюють гіпокаліємічну дію бета-2-агоністів, що є небезпечним для пацієнтів, які отримують серцеві глікозиди.
Вагітність і грудне вигодовування
Відповідних клінічних даних щодо застосування препарату у вагітних немає. В дослідженнях на тваринах великі дози беклометазону дипропіонату були пов’язані зі зниженням фертильності самиць щурів і токсичним впливом на плід, а комбінація з формотеролу фумаратом у великих системних дозах продемонструвала несприятливий вплив на репродуктивну функцію. Через токолітичну дію бета-2-симпатоміметиків формотерол не рекомендується застосовувати в період вагітності, особливо наприкінці вагітності та під час пологів, якщо немає безпечнішої альтернативи. Препарат застосовують під час вагітності лише тоді, коли очікувана користь перевищує можливий ризик.
Клінічних даних щодо застосування у жінок, які годують грудьми, також немає. Слід виходити з того, що беклометазону дипропіонат, подібно до інших кортикостероїдів, проникає в грудне молоко. Чи проникає у грудне молоко людини формотерол, невідомо, однак у лактуючих тварин його виявляли. Застосування препарату в період грудного вигодовування розглядають лише тоді, коли очікувана користь перевищує можливий ризик.
Побічні дії
Оскільки препарат містить дві діючі речовини, можливі небажані реакції, характерні для кожної з них; додаткових реакцій при їх сумісному застосуванні не відзначено. З формотеролом зазвичай пов’язують гіпокаліємію, головний біль, тремор, серцебиття, кашель, м’язові судоми та подовження інтервалу QTc, а з беклометазону дипропіонатом — грибкові ураження ротової порожнини, кандидоз, порушення голосу та подразнення горла.
- часто: запалення глотки, кандидоз ротової порожнини, пневмонія у пацієнтів із хронічною обструктивною хворобою легень, головний біль, порушення голосу;
- нечасто: тремор, запаморочення, занепокоєння, гіпокаліємія, підвищення рівня глюкози крові, свербіж, висип, кропив’янка, судоми та біль у м’язах;
- нечасто: серцебиття, тахікардія, тахіаритмія, миготлива аритмія, подовження інтервалу QTc та інші зміни на електрокардіограмі;
- нечасто: кашель, подразнення горла, астматичний напад, нудота, сухість у роті, діарея;
- рідко: шлуночкові екстрасистоли, стенокардія, парадоксальний бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, запалення нирок, зміни артеріального тиску;
- дуже рідко: пригнічення функції надниркових залоз, глаукома, катаракта, тромбоцитопенія, задишка та загострення астми, уповільнення росту в дітей і підлітків;
- частота невідома: нечіткість зору, психомоторна гіперактивність, порушення сну, тривога, депресія, агресія та зміни поведінки, переважно в дітей.
Порушення голосу та кандидоз ротової порожнини можна зменшити, прополоскавши рот і горло водою або почистивши зуби після застосування препарату; кандидоз лікують місцевими протигрибковими засобами, продовжуючи терапію. Можливі також реакції гіперчутливості — висип, кропив’янка, свербіж, почервоніння та набряк очей, обличчя, губ і глотки.
Передозування
У пацієнтів з астмою вивчали введення комбінації до дванадцяти накопичених доз — сумарно 1200 мкг беклометазону дипропіонату та 72 мкг формотеролу: негативного впливу на життєво важливі показники та серйозних небажаних реакцій не було. Застосування надмірних доз формотеролу може спричиняти реакції, типові для агоністів бета-2-адренорецепторів: нудоту, блювання, головний біль, тремор, сонливість, серцебиття, шлуночкові аритмії, подовження інтервалу QTc, гіпокаліємію та підвищення рівня глюкози крові.
При передозуванні формотеролу показано підтримувальне та симптоматичне лікування, у тяжких випадках — госпіталізація. Кардіоселективні бета-адреноблокатори застосовують з особливою обережністю, оскільки вони здатні спровокувати бронхоспазм; рівень калію в сироватці контролюють. Інгаляція доз беклометазону дипропіонату, вищих за рекомендовані, може призвести до тимчасового пригнічення функції надниркових залоз, яке не потребує невідкладних заходів: функція відновлюється протягом кількох днів, що підтверджують дослідження концентрації кортизолу в плазмі. При тривалому застосуванні надмірних доз необхідний контроль функції надниркових залоз, а лікування продовжують у дозі, що забезпечує контроль симптомів астми.
Як отримати рецепт на Airiam онлайн
Для отримання рецепта на Airiam потрібна консультація лікаря: препарат не підходить для початку лікування астми, застосовується за різними схемами та потребує обережності при захворюваннях серця, цукровому діабеті та порушеннях функції щитоподібної залози. Лікар уточнить характер симптомів, супутні захворювання та прийняті препарати.
Онлайн-консультація дає змогу обговорити ці питання дистанційно, а за наявності показань лікар виписує електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці.
