Airbufo Forspiro: склад і форма випуску
Кожна доставлена інгаляційна доза препарату містить 160 мкг будесоніду та 4,5 мкг формотеролу фумарату дигідрату. Це комбінація інгаляційного глюкокортикостероїду та бета-2-адренорецепторів агоніста тривалої дії в одному інгаляторі.
Інгалятор містить 60 доз препарату у згорнутій фольгованій стрічці та оснащений лічильником, який показує кількість доз, що залишилися, — від 60 до 0, причому останні десять позначені на червоному фоні. Пристрій не призначений для повторного наповнення. Як допоміжну речовину препарат містить лактози моногідрат у кількості 4,4 мг на інгаляційну дозу: така кількість зазвичай не створює проблем при непереносимості лактози, однак вона містить слідові кількості білків молока, здатних спричиняти алергічні реакції.
Як діє Airbufo Forspiro
Препарат містить дві субстанції з різними механізмами дії, які доповнюють одна одну та разом зменшують частоту загострень астми. Будесонід — глюкокортикостероїд, який при інгаляційному введенні чинить дозозалежну протизапальну дію в дихальних шляхах, завдяки чому симптоми астми слабшають, а загострення виникають рідше. Точний механізм протизапальної дії глюкокортикостероїдів невідомий, але при інгаляційному введенні будесонід спричиняє менш виражені небажані реакції, ніж кортикостероїди системної дії.
Формотерол — селективний агоніст бета-2-адренорецепторів, який після інгаляції швидко та надовго розслабляє гладкі м’язи бронхів у пацієнтів із зворотним звуженням дихальних шляхів. Бронхорозширювальна дія залежить від дози, починається протягом 1–3 хвилин і після інгаляції однієї дози зберігається щонайменше 12 годин. Таке поєднання властивостей дає змогу використовувати цю комбінацію як для базисної підтримувальної терапії, так і в режимі підтримувального та купірувального лікування.
Показання до застосування
Препарат показаний для систематичного лікування астми у дорослих і підлітків віком від 12 років, яким доцільно одночасно застосовувати інгаляційний глюкокортикостероїд і бета-2-адренорецепторів агоніста тривалої дії. Це дві ситуації: коли терапія інгаляційним глюкокортикостероїдом із короткодіючим бронхолітиком за потреби не забезпечила контролю симптомів, і коли обидва компоненти, що застосовуються окремо, такий контроль забезпечили.
Друге показання — симптоматичне лікування дорослих від 18 років із хронічним обструктивним захворюванням легень, у яких об’єм форсованого видиху за першу секунду після інгаляції бронхолітика становить менше 70% від належної величини, а в анамнезі є загострення, попри систематичну терапію бронхорозширювальними засобами.
Спосіб застосування та дози
Препарат не призначений для початку лікування астми. Дозу кожного з компонентів підбирають індивідуально залежно від тяжкості захворювання та прагнуть до найменшої дози, що забезпечує ефективний контроль симптомів. Лікуючий лікар регулярно оцінює, чи залишається підібрана доза оптимальною. Якщо тривалий контроль досягнуто на найменшій рекомендованій дозі, наступним кроком може стати спроба перейти на один інгаляційний глюкокортикостероїд.
Застосовувати препарат можна двома способами. У режимі підтримувальної терапії його використовують регулярно, а для купірування симптомів окремо призначають швидкодіючий бронхолітик, який пацієнт завжди має при собі. У режимі підтримувальної та купірувальної терапії пацієнт щодня приймає підтримувальну дозу та додатково робить інгаляції при появі симптомів; цей варіант розглядають за недостатнього контролю астми з частою потребою в бронхолітику та при загостреннях у минулому, що потребували медичної допомоги.
Схеми дозування
| Ситуація | Вік | Доза |
|---|---|---|
| Астма, підтримувальна терапія | від 18 років | 1–2 інгаляції 2 рази на добу, за потреби до 4 інгаляцій 2 рази на добу |
| Астма, підтримувальна терапія | 12–17 років | 1–2 інгаляції 2 рази на добу |
| Астма, підтримувальна та купірувальна терапія | від 12 років | 2 інгаляції на добу як підтримувальна доза плюс 1 додаткова інгаляція при появі симптомів |
| Хронічне обструктивне захворювання легень | дорослі | 2 інгаляції 2 рази на добу |
Обмеження та особливі групи
У режимі підтримувальної та купірувальної терапії за збереження симптомів через кілька хвилин роблять ще одну інгаляцію, але одноразово не можна приймати більше 6 інгаляцій. Зазвичай потреби перевищувати 8 інгаляцій на добу немає, а максимум 12 інгаляцій допустимий лише обмежений час; у разі потреби більш ніж у 8 інгаляціях слід звернутися до лікаря та переглянути підтримувальне лікування. Дітям молодшим за 12 років препарат не рекомендується через відсутність даних. Особливих рекомендацій щодо дозування в осіб похилого віку немає, а при тяжкому цирозі печінки очікується підвищення концентрації обох діючих речовин. Техніку інгаляції пацієнтові слід продемонструвати й регулярно перевіряти.
Протипоказання
Єдиним абсолютним протипоказанням є підвищена чутливість до діючих речовин — будесоніду і формотеролу — або до будь-якої з допоміжних речовин препарату, включно з лактозою.
Крім того, препарат не починають застосовувати під час загострення, при значному або гострому погіршенні перебігу астми, а також не використовують для початку лікування астми. Він не призначений і для профілактики симптомів перед фізичним навантаженням: з цією метою застосовують швидкодіючий бронхолітик.
Особливі вказівки та заходи безпеки
Лікування не можна припиняти раптово: за потреби відміни дозу зменшують поступово під наглядом лікаря. Раптове й прогресуюче погіршення контролю астми або хронічного обструктивного захворювання легень може загрожувати життю, тому пацієнта потрібно терміново обстежити та розглянути інтенсивну терапію кортикостероїдами або антибіотиками при інфекції. Як і при використанні інших інгаляційних засобів, одразу після дози можливий парадоксальний бронхоспазм із посиленням свистячого дихання та задишкою: застосування препарату негайно припиняють, а сам бронхоспазм потребує невідкладного купірування швидкодіючим бронхолітиком.
При тривалому застосуванні інгаляційних кортикостероїдів, особливо у високих дозах, можливі системні ефекти — синдром Іценка–Кушинга, пригнічення функції надниркових залоз, уповільнення росту у дітей і підлітків, зниження мінеральної щільності кісток, катаракта та глаукома, значно рідше — психічні порушення. Імовірність таких ефектів суттєво нижча, ніж при прийомі кортикостероїдів усередину. Швидке зниження дози стероїдів може призвести до гострого надниркового кризу, ознаки якого неспецифічні: втрата апетиту, біль у животі, зниження маси тіла, втомлюваність, нудота й блювання, порушення свідомості, судоми, зниження артеріального тиску та гіпоглікемія.
- полоскати рот водою після кожної підтримувальної інгаляції, щоб знизити ризик грибкової інфекції порожнини рота та глотки;
- дотримуватися обережності при тиреотоксикозі, феохромоцитомі, цукровому діабеті, некоригованій гіпокаліємії, гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії, тяжкій артеріальній гіпертензії та інших тяжких хворобах серця і судин, а також при подовженні інтервалу QTc, яке здатен спричиняти сам формотерол;
- переглядати необхідність і дозу інгаляційного кортикостероїду при активному або перенесеному туберкульозі легень, грибкових і вірусних інфекціях дихальних шляхів;
- контролювати вміст калію в сироватці при нестабільній і тяжкій астмі, оскільки високі дози бета-2-агоністів можуть спричинити тяжку гіпокаліємію, а при цукровому діабеті додатково контролювати глюкозу крові;
- звернутися до офтальмолога при нечіткості зору та інших зорових порушеннях, щоб виключити катаракту, глаукому та центральну серозну хоріоретинопатію.
Лікарські взаємодії
Сильні інгібітори ізоферменту CYP3A4 — кетоконазол, ітраконазол, кларитроміцин, телітроміцин, кобіцистат і інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини — здатні значно підвищувати концентрацію будесоніду в плазмі, тому одночасного застосування слід уникати. Кетоконазол у дозі 200 мг один раз на добу підвищував концентрацію прийнятого всередину будесоніду приблизно в шість разів, а при рознесенні прийомів на 12 годин — лише утричі, тобто інтервал між препаратами послаблює взаємодію. Пацієнтам, які приймають сильні інгібітори CYP3A4, режим підтримувальної та купірувальної терапії не рекомендується.
Бета-адреноблокатори, у тому числі у формі очних крапель, послаблюють або пригнічують дію формотеролу, тому їх поєднують із препаратом лише за дуже вагомих підстав. Хінідин, дизопірамід, прокаїнамід, похідні фенотіазину, антигістамінні засоби та трициклічні антидепресанти можуть подовжувати інтервал QTc і підвищувати ризик шлуночкових аритмій. Леводопа, левотироксин, окситоцин і алкоголь знижують переносимість бета-2-симпатоміметиків міокардом, а одночасне застосування інгібіторів моноаміноксидази здатне підвищувати артеріальний тиск. При загальній анестезії галогенованими вуглеводнями зростає ризик аритмій, а гіпокаліємія, яку посилюють похідні ксантину, стероїди та діуретики, підвищує схильність до порушень ритму в пацієнтів, що отримують серцеві глікозиди.
Вагітність і грудне вигодовування
Клінічних даних щодо застосування комбінації будесоніду з формотеролом у вагітних немає. Дані приблизно про 2000 жінок, які застосовували інгаляційний будесонід під час вагітності, не вказують на підвищений ризик вроджених вад розвитку, хоча в дослідженнях на тваринах глюкокортикостероїди спричиняли аномалії розвитку; вважається малоймовірним, що це має значення для людей при рекомендованих дозах. Застосовувати препарат під час вагітності можна лише тоді, коли очікувана користь перевищує можливий ризик, причому використовують найменшу ефективну дозу будесоніду, що забезпечує контроль астми.
Будесонід проникає в грудне молоко, проте в терапевтичних дозах не повинен впливати на дитину, що перебуває на грудному вигодовуванні. Чи проникає в молоко формотерол, невідомо: у щурів його концентрація в молоці була невеликою. Застосування препарату в жінок, які годують грудьми, розглядають лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує будь-який ризик для дитини.
Побічні дії
Найчастіші небажані реакції передбачувані й типові для бета-2-адренорецепторів агоністів: це тремор і прискорене серцебиття. Зазвичай вони слабо виражені та минають протягом кількох днів лікування. Оскільки препарат містить і будесонід, і формотерол, можливі реакції, характерні для кожної з речовин; при одночасному застосуванні їх частота не збільшувалася.
- часто: кандидоз порожнини рота і глотки, пневмонія в пацієнтів із хронічним обструктивним захворюванням легень, головний біль, тремор, серцебиття, легке подразнення горла, кашель, охриплість;
- нечасто: тахікардія, запаморочення, нечіткість зору, нудота, легке утворення синців, м’язові судоми;
- нечасто: агресивність, психомоторне збудження, занепокоєння, порушення сну;
- рідко: гіпокаліємія, реакції гіперчутливості аж до анафілактичної реакції, кропив’янка, свербіж, дерматит, ангіоневротичний набряк;
- рідко: порушення ритму серця — фібриляція передсердь, надшлуночкова тахікардія, екстрасистолія, а також бронхоспазм;
- дуже рідко: синдром Іценка–Кушинга, пригнічення функції надниркових залоз, уповільнення росту, зниження мінеральної щільності кісток;
- дуже рідко: гіперглікемія, катаракта, глаукома, стенокардія, подовження інтервалу QTc, зміни артеріального тиску, депресія та зміни поведінки переважно у дітей.
Кандидоз порожнини рота і глотки пов’язаний з осіданням препарату на слизовій оболонці, тому після кожної дози рот слід прополоскати водою. Зазвичай грибкова інфекція минає на тлі місцевих протигрибкових засобів без відміни інгаляційного кортикостероїду. Дуже рідко, менш ніж в одного пацієнта з 10 000, одразу після інгаляції виникає парадоксальний бронхоспазм.
Передозування
Передозування формотеролу проявляється реакціями, типовими для бета-2-адренорецепторів агоністів: тремором, головним болем і серцебиттям. Окремо повідомлялося про тахікардію, підвищення рівня глюкози крові, гіпокаліємію, подовження інтервалу QTc, порушення ритму серця, нудоту й блювання. У таких випадках показане підтримувальне та симптоматичне лікування.
Гостре передозування будесоніду, навіть при надмірних дозах, зазвичай не становить клінічної проблеми. Однак тривале застосування надто великих доз може спричинити системні ефекти глюкокортикостероїдів — гіперкортицизм і пригнічення функції надниркових залоз. Якщо препарат доводиться відмінити через передозування формотеролу, слід розглянути призначення окремого інгаляційного глюкокортикостероїду.
Як отримати рецепт на Airbufo Forspiro онлайн
Для отримання рецепта на Airbufo Forspiro потрібна консультація лікаря: препарат застосовують за різними схемами при астмі та хронічному обструктивному захворюванні легень, він потребує індивідуального підбору дози й обережності при захворюваннях серця, щитоподібної залози та цукровому діабеті. Лікар уточнить характер симптомів, супутні захворювання та препарати, що приймаються.
Онлайн-консультація дає змогу обговорити ці питання дистанційно, а за наявності показань лікар виписує електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці.
