Agomelatyna Egis: склад і форма випуску
Препарат випускається у формі таблеток, вкритих плівковою оболонкою. Кожна таблетка містить 25 мг агомелатину — діючої речовини, яка за механізмом дії помітно відрізняється від більшості інших антидепресантів. Таблетки призначені для перорального прийому, а за необхідності підвищення добової дози лікар призначає дві таблетки на один вечірній прийом.
До складу таблеток входить лактоза. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози та галактози цей препарат приймати не слід, тому про такі особливості обміну речовин потрібно повідомити лікаря до початку лікування.
Як діє Agomelatyna Egis
Агомелатин є агоністом мелатонінових рецепторів MT1 і MT2 та одночасно антагоністом серотонінових рецепторів 5-HT2C. Він не впливає на зворотне захоплення моноамінів і не має спорідненості до альфа- та бета-адренергічних, гістамінових, холінергічних, дофамінових і бензодіазепінових рецепторів. В експериментальних моделях агомелатин відновлює порушений циркадний ритм, підвищує вивільнення норадреналіну та дофаміну, особливо в лобній корі, і при цьому не змінює позаклітинну концентрацію серотоніну. У людини препарат проявляє властивості позитивного зсуву фаз: спричиняє випередження фази сну, зниження температури тіла та більш ранній початок секреції мелатоніну.
Ефективність і безпеку при великих депресивних епізодах вивчали в програмі за участю 7900 пацієнтів, які отримували агомелатин. У 6 із 10 короткострокових подвійних сліпих плацебо-контрольованих досліджень доза 25–50 мг продемонструвала значущу перевагу над плацебо за шкалою HAM-D-17, у тому числі в пацієнтів із більш тяжкою депресією. У дослідженні профілактики рецидивів частота рецидиву за 6 місяців становила 22% на фоні прийому агомелатину проти 47% на плацебо. У пацієнтів із депресією доза 25 мг подовжувала повільнохвильовий сон, не змінюючи тривалість і час настання фази REM, скорочувала час засинання і вже з першого тижня покращувала якість сну без погіршення денної працездатності. Раптове припинення прийому не спричиняло синдрому відміни, а потенціалу залежності в препарату не виявлено.
Показання до застосування
Препарат показаний для лікування великих депресивних епізодів у дорослих. Йдеться саме про клінічно окреслений депресивний епізод, діагноз якого встановлює лікар, а не про тимчасове зниження настрою або реакцію на складну життєву ситуацію. Щоб досягти стійкого зникнення симптомів, лікування планують як достатньо тривале.
У пацієнтів молодше 18 років застосування не рекомендоване: безпеку та ефективність агомелатину в цій віковій групі не встановлено. Дію препарату не підтверджено і в пацієнтів 75 років і старше, тому в цій групі його не використовують. Окремо обумовлено, що агомелатин не слід застосовувати при депресії в літніх пацієнтів із деменцією — безпеку та ефективність у них також не вивчено.
Спосіб застосування та дози
Рекомендована доза становить 25 мг один раз на добу, перорально, ввечері перед сном. Якщо через 2 тижні лікування поліпшення немає, дозу можна підвищити до 50 мг один раз на добу, тобто до двох таблеток по 25 мг перед сном. Рішення про підвищення дози приймають індивідуально: при дозі 50 мг вищий ризик підвищення активності амінотрансфераз, тому таке рішення допустиме лише за умови суворого дотримання графіка контролю функції печінки. Щоб симптоми депресії повністю відступили, лікування продовжують досить довго — не менше 6 місяців.
Перед початком терапії функцію печінки перевіряють у всіх без винятку пацієнтів. Починати лікування не можна, якщо активність амінотрансфераз у сироватці перевищує верхню межу норми більш ніж у 3 рази; за такого ж підвищення в ході лікування терапію припиняють. При підвищенні дози контрольні дослідження повторюють із тією ж частотою, що й на початку лікування. Поступове зниження дози при відміні препарату не потрібне. При переході з антидепресанта групи СІЗЗС або СІЗЗСН прийом агомелатину можна розпочати одразу, під час поступового зниження дози попереднього препарату: це допомагає уникнути симптомів відміни, які легко сплутати з відсутністю ефекту нового лікування.
Графік контролю функції печінки
| Момент контролю | Що роблять |
|---|---|
| До початку лікування | аналіз у всіх пацієнтів; при АлАТ та/або АсАТ вище 3 верхніх меж норми лікування не починають |
| Близько 3 тижнів | плановий контроль активності амінотрансфераз |
| Близько 6 тижнів | плановий контроль, кінець гострої фази лікування |
| Близько 12 і 24 тижнів | плановий контроль, кінець підтримувальної фази |
| Надалі | за клінічними показаннями, а також знову при кожному підвищенні дози |
Протипоказання
Препарат не призначають при підвищеній чутливості до агомелатину або будь-якої з допоміжних речовин. Абсолютним протипоказанням є порушення функції печінки — цироз або активне захворювання печінки, — а також активність амінотрансфераз у сироватці, що перевищує верхню межу норми більш ніж у 3 рази. Саме тому аналіз крові перед першим прийомом є обов’язковим.
Ще одне протипоказання — одночасне застосування сильних інгібіторів CYP1A2, до яких належать флувоксамін і ципрофлоксацин. Таке поєднання багаторазово підвищує концентрацію агомелатину в крові. Про всі препарати, що приймаються, включно з антибіотиками та засобами, призначеними іншими спеціалістами, потрібно розповісти лікарю до виписування рецепта.
Особливі вказівки та заходи обережності
Головний ризик, пов’язаний з агомелатином, — ураження печінки. Після виходу препарату на ринок повідомлялося про підвищення активності печінкових ферментів більш ніж у 10 разів вище верхньої межі норми, про гепатит, жовтяницю та печінкову недостатність; у виняткових випадках у пацієнтів із факторами ризику наслідок був летальним або вимагав трансплантації печінки. Більшість таких випадків припадає на перші місяці лікування. Ураження відбувається переважно на рівні гепатоцитів, і після відміни препарату активність амінотрансфераз зазвичай повертається до норми.
Лікування припиняють негайно, якщо з’явилися темна сеча, світлий кал, жовтушність шкіри або очей, біль у правій верхній частині живота, стійка незрозуміла втома, або якщо амінотрансферази перевищили норму більш ніж утричі. При будь-якому підвищенні їх активності аналіз повторюють протягом 48 годин, а після відміни контролюють показники до їх нормалізації. Сама депресія пов’язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок і дій, який зберігається до настання помітної ремісії, тому на початку лікування та після зміни дози за станом потрібно уважно спостерігати, а близьких слід попередити про необхідність негайно звернутися до лікаря при погіршенні стану або незвичайних змінах поведінки.
- особлива обережність при ожирінні, надмірній масі тіла, неалкогольній жировій хворобі печінки та цукровому діабеті;
- особлива обережність при зловживанні алкоголем і при прийомі інших препаратів із ризиком ушкодження печінки;
- підвищений ризик суїцидальної поведінки в пацієнтів молодше 25 років і при суїцидальних спробах в анамнезі;
- обережність при біполярному розладі, манії або гіпоманії в анамнезі — при появі симптомів манії лікування припиняють;
- обережність при одночасному прийомі помірних інгібіторів CYP1A2, наприклад пропранололу або еноксацину;
- обережність при помірному та тяжкому порушенні функції нирок: клінічних даних у таких пацієнтів мало;
- препарат не застосовують у пацієнтів молодше 18 років і у віці 75 років і старше;
- таблетки містять лактозу і не підходять при непереносимості галактози та дефіциті лактази.
Лікарські взаємодії
Агомелатин метаболізується переважно ізоферментом CYP1A2 (близько 90%) і меншою мірою CYP2C9/19 (близько 10%), тому препарати, що впливають на ці ферменти, здатні помітно змінити його біодоступність. Флувоксамін, сильний інгібітор CYP1A2 і помірний інгібітор CYP2C9, підвищує експозицію агомелатину в середньому в 60 разів, через що поєднання з сильними інгібіторами CYP1A2 протипоказане. Естрогени, будучи помірними інгібіторами того ж ферменту, підвищують експозицію в кілька разів: специфічних сигналів про проблеми безпеки у 800 пацієнток на такій комбінації не отримано, але обережність зберігається.
Рифампіцин індукує всі три цитохроми, що беруть участь у метаболізмі агомелатину, і може знижувати його біодоступність. Куріння також індукує CYP1A2 і зменшує концентрацію препарату, особливо у тих, хто викурює 15 і більше сигарет на добу. Сам агомелатин не стимулює і не пригнічує ізоферменти CYP450 і не змінює вільну концентрацію препаратів, що міцно зв’язуються з білками плазми. У дослідженнях I фази не виявлено фармакокінетичних і фармакодинамічних взаємодій із похідними бензодіазепіну, літієм, пароксетином, флуконазолом і теофіліном. Поєднувати препарат з алкоголем не рекомендується.
Вагітність і грудне вигодовування
Даних щодо застосування агомелатину у вагітних немає або їх дуже мало — менш ніж по 300 вагітностях. Дослідження на тваринах не вказують на прямий або опосередкований шкідливий вплив на перебіг вагітності, розвиток ембріона і плода, пологи та постнатальний розвиток. Проте з міркувань безпеки застосування препарату під час вагітності рекомендується уникати, а про заплановану або насталу вагітність слід одразу повідомити лікаря.
Невідомо, чи виділяються агомелатин і його метаболіти в грудне молоко людини; у тварин таке виділення показано, тому ризик для новонародженого або дитини, що перебуває на грудному вигодовуванні, виключити не можна. Лікар разом із пацієнткою вирішує, припинити грудне вигодовування чи відмовитися від препарату, зважуючи користь годування для дитини та користь лікування для матері. У дослідженнях репродукції в щурів і кролів впливу агомелатину на фертильність не виявлено.
Побічні дії
У клінічних дослідженнях агомелатин отримували понад 8000 пацієнтів із депресією. Небажані реакції зазвичай були легкими або помірними, виникали в перші два тижні лікування, мали перехідний характер і, як правило, не призводили до припинення терапії. Найчастішими виявилися головний біль, нудота й запаморочення.
- дуже часто: головний біль;
- часто: запаморочення, сонливість, безсоння, тривога, незвичні сновидіння, нудота, діарея, закреп, біль у животі, блювання, біль у спині, втомлюваність, збільшення маси тіла;
- часто: підвищення АлАТ та/або АсАТ — перевищення норми більш ніж утричі відзначено в 1,2% пацієнтів на дозі 25 мг на добу і в 2,6% на дозі 50 мг проти 0,5% на плацебо;
- нечасто: суїцидальні думки або поведінка, збудження, дратівливість, непосидючість, агресія, кошмарні сновидіння, манія або гіпоманія, сплутаність свідомості;
- нечасто: мігрень, парестезії, синдром неспокійних ніг, нечіткість зору, шум у вухах, підвищене потовиділення, екзема, свербіж, кропив’янка;
- рідко: галюцинації, акатизія, гепатит, жовтяниця, печінкова недостатність, затримка сечі;
- рідко: еритематозний висип, набряк обличчя та ангіоневротичний набряк.
Окремої уваги заслуговують печінкові реакції: у виняткових випадках печінкова недостатність у пацієнтів із факторами ризику закінчувалася смертю або вимагала трансплантації печінки. Ознаки ураження печінки, симптоми манії, а також поява суїцидальних думок — привід негайно припинити прийом і звернутися по медичну допомогу. Частина психічних симптомів може бути проявом самого захворювання, і розібратися в цьому має лікар.
Передозування
Досвід передозування агомелатину обмежений. Повідомлялося про біль у верхній частині живота, сонливість, втомлюваність, збудження, тривогу, напруження, запаморочення, синюшність шкіри та загальне нездужання. Описано випадок прийому 2450 мг агомелатину, після якого пацієнт одужав самостійно: серцево-судинних і лабораторних відхилень у нього не виникло.
Специфічного антидоту не існує. Лікування зводиться до усунення клінічних симптомів і рутинного спостереження за станом пацієнта; рекомендується контрольне обстеження в спеціалізованому медичному закладі. При випадковому або навмисному прийомі надмірної дози потрібно звернутися по медичну допомогу, навіть якщо самопочуття здається задовільним.
Як отримати рецепт на Agomelatyna Egis онлайн
Агомелатин відпускається за рецептом і вимагає лабораторного контролю функції печінки, тому призначення завжди починається з консультації лікаря: спеціаліст оцінює симптоми, супутні захворювання, препарати, що приймаються, і результати аналізів. Онлайн-консультація дозволяє обговорити ці питання дистанційно, а за наявності показань лікар виписує електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці. Подальше спостереження, контрольні дослідження та повторні призначення також обговорюються з лікарем.
