Agomelatine G.L. Pharma: склад і форма випуску
Лікарська форма препарату — таблетки, вкриті оболонкою. В одній таблетці міститься агомелатин у сполуці з лимонною кислотою, що відповідає 25 мг агомелатину. Ця величина збігається з початковою добовою дозою, тому звичайний прийом — одна таблетка на добу, а подвоєна доза означає дві таблетки, які приймають одночасно.
Таблетки дозволяється приймати разом з їжею або незалежно від приймання їжі. Правило прийому прив'язане не до їжі, а до часу доби: препарат приймають перед сном.
Як діє Agomelatine G.L. Pharma
Агомелатин поєднує дві фармакологічні властивості: він є агоністом мелатонінергічних рецепторів MT1 і MT2 і водночас антагоністом рецепторів 5-HT2C. Проведені дослідження показали, що речовина не впливає на захоплення моноамінів і позбавлена спорідненості до альфа- та бета-адренергічних, гістамінергічних, холінергічних, дофамінергічних і бензодіазепінових рецепторів.
У моделях порушеного навколодобового ритму у тварин агомелатин повертає ритм до норми. Водночас речовина підвищує вивільнення норадреналіну та дофаміну, найвиразніше в лобовій корі, тоді як позаклітинні концентрації серотоніну під його дією не змінюються. Саме зв'язок із добовими ритмами пояснює, чому таблетку приймають увечері, перед сном.
Показання до застосування
Agomelatine G.L. Pharma призначають для лікування великих депресивних епізодів. Препарат призначений для дорослих пацієнтів.
Пацієнтам віком до 18 років препарат для лікування депресії не рекомендований, оскільки безпека та ефективність у цій віковій групі не встановлені. Він не застосовується і у пацієнтів віком 75 років і старше, для яких дію агомелатину не підтверджено, а також при великих депресивних епізодах у літніх пацієнтів з деменцією.
Спосіб застосування та дозування
Рекомендована доза — 25 мг один раз на добу внутрішньо, перед сном. Якщо через два тижні лікування поліпшення не настає, дозу збільшують до 50 мг один раз на добу: це дві таблетки по 25 мг, які приймають разом перед сном. Будь-яке підвищення дози до 50 мг спирається на індивідуальну оцінку користі та ризику, оскільки за більшої дози ризик підвищення активності амінотрансфераз вищий, і супроводжується суворим дотриманням графіка печінкових проб.
Лікування депресії продовжують досить довго — щонайменше 6 місяців, щоб симптоми зникли стійко. Припиняти прийом можна одразу: знижувати дозу перед відміною не потрібно. Печінкові проби роблять до початку терапії, і лікування не розпочинають, якщо активність амінотрансфераз у сироватці втричі перевищує верхню межу норми; терапію переривають, якщо таке перевищення виникає під час лікування.
Перехід з препаратів групи СІЗЗС та СІЗЗСН
Після відміни антидепресанта групи СІЗЗС або СІЗЗСН у пацієнта можуть з'явитися симптоми відміни. Щоб їх уникнути, порядок поступового припинення прийому уточнюють за інструкцією того засобу, який пацієнт приймав. Починати прийом агомелатину при цьому можна одразу, ще в період зниження дози попереднього препарату.
Вік, нирки та печінка
У літніх пацієнтів віком до 75 років ефективність і безпека доз 25–50 мг на добу встановлені, і корекція дози за віком не потрібна; у пацієнтів віком 75 років і старше препарат не застосовують. При тяжких порушеннях функції нирок значущих змін фармакокінетики агомелатину не спостерігалося, однак клінічних даних про пацієнтів з помірними та тяжкими нирковими порушеннями небагато, тому призначають препарат таким пацієнтам з обережністю. При порушеннях функції печінки препарат протипоказаний. У дітей безпека та ефективність не встановлені, дані відсутні.
Протипоказання
Препарат не призначають при підвищеній чутливості до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин. Друге протипоказання — порушення функції печінки, такі як цироз або активне захворювання печінки, а також активність амінотрансфераз у сироватці, що втричі перевищує верхню межу норми.
Третім протипоказанням є одночасний прийом сильних інгібіторів CYP1A2 — наприклад, флувоксаміну або ципрофлоксацину. Таке поєднання різко збільшує вміст агомелатину в організмі, тому його виключають; про кожен лікарський засіб, який приймає пацієнт, слід заздалегідь повідомити лікаря.
Особливі вказівки та запобіжні заходи
Найбільшої уваги потребує стан печінки. У пацієнтів, які отримували агомелатин, після виходу препарату на ринок відзначалися випадки ураження печінки, зокрема печінкова недостатність: у виняткових випадках вони закінчувалися смертю або потребували пересадки печінки у пацієнтів з факторами ризику. Реєструвалися також підвищення активності печінкових ферментів більш ніж у 10 разів вище верхньої межі норми, гепатит і жовтяниця. Більшість таких випадків припадала на перші місяці лікування, ураження розвивалося головним чином на рівні клітин печінки, а активність амінотрансфераз після відміни зазвичай поверталася до норми.
| Момент обстеження | Що роблять |
|---|---|
| До початку лікування | базові печінкові проби; терапію не розпочинають при АлАТ або АсАТ вище верхньої межі норми більш ніж утричі |
| Приблизно через 3 тижні | повторний контроль активності амінотрансфераз |
| Приблизно через 6 тижнів | контроль наприкінці гострої фази лікування |
| Приблизно через 12 і 24 тижні | контроль наприкінці підтримувальної фази |
| Після збільшення дози | той самий графік перевірок, що й на початку терапії |
| При будь-якому зростанні активності амінотрансфераз | повторне дослідження протягом 48 годин |
Коли лікування припиняють негайно
Прийом препарату зупиняють одразу, якщо активність амінотрансфераз у сироватці втричі перевищила верхню межу норми або з'явилися ознаки можливого ураження печінки: темна сеча, світлий кал, жовтяничність шкіри чи очей, біль у правому верхньому відділі живота, стійка незрозуміла втома. Після припинення лікування печінкові проби повторюють до повернення показників до норми. Розпочинати терапію лише після ретельної оцінки користі та ризику слід у пацієнтів з ожирінням, надмірною масою тіла, неалкогольною жировою хворобою печінки, діабетом, розладами через вживання алкоголю, а також у тих, хто приймає інші потенційно гепатотоксичні засоби.
Психічний стан, вік та увага
Депресія пов'язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, самоушкодження та самогубства, і ризик зберігається до досягнення значущої ремісії. Поліпшення може не настати в перші тижні лікування, тому за пацієнтом спостерігають особливо ретельно на початку терапії та після зміни дози; підвищений ризик характерний для пацієнтів віком до 25 років і для тих, у кого суїцидальна поведінка відзначалася раніше. У клінічних дослідженнях у дітей та підлітків, які отримували інші антидепресанти, частіше, ніж на плацебо, спостерігалися суїцидальна поведінка та ворожість, включно з агресією та гнівом. Пацієнта та його близьких попереджають про необхідність негайно звернутися до лікаря при погіршенні стану або незвичних змінах поведінки. При біполярному розладі, манії або гіпоманії в анамнезі препарат застосовують обережно і відміняють при появі симптомів манії. Таблетка містить менше 1 ммоль натрію, тобто препарат вважається вільним від натрію. Вплив на здатність керувати транспортними засобами не вивчався, але через часті запаморочення та сонливість пацієнтів попереджають про її можливе зниження.
Лікарські взаємодії
Основну частину агомелатину, близько 90%, переробляє ізофермент CYP1A2, решта 10% припадає на CYP2C9/19. Засоби, що впливають на ці ізоферменти, змінюють біодоступність агомелатину в обидва боки. Найвиразніший приклад — флувоксамін, сильний інгібітор CYP1A2 і помірний інгібітор CYP2C9: він збільшує експозицію до агомелатину приблизно в 60 разів, тому поєднання із сильними інгібіторами CYP1A2 заборонене.
- естрогени, помірні інгібітори CYP1A2, збільшують експозицію до агомелатину в кілька разів;
- пропранолол і еноксацин, також помірні інгібітори CYP1A2, потребують обережності при спільному призначенні;
- рифампіцин, що індукує всі три цитохроми, які беруть участь у метаболізмі, здатний знижувати біодоступність препарату;
- куріння індукує CYP1A2 і зменшує біодоступність агомелатину, особливо при 15 і більше сигаретах на добу;
- сам агомелатин не індукує і не пригнічує ферменти CYP450 і не повинен змінювати експозицію до інших ліків;
- взаємодій з похідними бензодіазепіну, літієм, пароксетином, флуконазолом і теофіліном у дослідженнях I фази не виявлено;
- поєднання з алкоголем не рекомендується;
- досвіду одночасного застосування з електросудомною терапією немає, але клінічні наслідки такого поєднання вважаються малоймовірними.
Вагітність і грудне вигодовування
Дані про застосування агомелатину у вагітних жінок відсутні або обмежені — вони охоплюють менш ніж 300 вагітностей. Дослідження на тваринах не вказують на прямий або опосередкований шкідливий вплив на вагітність, розвиток зародка і плода, пологи та післяпологовий розвиток. З міркувань безпеки під час вагітності застосування препарату рекомендується уникати.
Даних про те, чи переходять агомелатин і його метаболіти в жіноче молоко, немає. Фармакодинамічні та токсикологічні дані, отримані у тварин, показують проникнення речовини та її метаболітів у молоко, тому ризик для новонароджених і грудних дітей виключити не можна. Рішення про припинення грудного вигодовування або про припинення чи відмову від терапії ухвалюють, зіставляючи користь годування для дитини та користь лікування для жінки. Впливу на фертильність у дослідженнях розмноження у щурів і кролів не виявлено.
Побічні дії
У клінічних дослідженнях препарат отримували понад 8000 пацієнтів з депресією. Небажані реакції зазвичай були легкими або помірними і з'являлися в перші два тижні лікування; найчастіше це були головний біль, нудота та запаморочення. Як правило, такі реакції минали самостійно і не призводили до припинення терапії.
- нервова система: дуже часто — головний біль; часто — запаморочення, сонливість, безсоння; нечасто — парестезії, синдром неспокійних ніг, мігрень; рідко — акатизія;
- психіка: часто — тривога та незвичні сновидіння; нечасто — суїцидальні думки та поведінка, збудження з дратівливістю та неспокоєм, агресія, жахливі сновидіння, сплутаність свідомості, манія або гіпоманія; рідко — галюцинації;
- травна система: часто — нудота, діарея, закреп, біль у животі, блювання;
- печінка: часто — підвищення АлАТ і АсАТ; нечасто — підвищення активності гамма-глутамілтрансферази; рідко — гепатит, підвищення активності лужної фосфатази, печінкова недостатність, жовтяниця;
- шкіра: нечасто — екзема, підвищена пітливість, свербіж, кропив'янка; рідко — еритематозний висип, набряк обличчя та ангіоневротичний набряк;
- органи чуття: нечасто — нечіткість зору, шум у вухах;
- сечовидільна система: рідко — затримка сечі;
- загальні порушення та лабораторні показники: часто — втомлюваність, біль у спині, збільшення маси тіла; нечасто — зниження маси тіла.
Підвищення АлАТ або АсАТ більш ніж утричі вище верхньої межі норми відзначалося у 1,2% пацієнтів при дозі 25 мг на добу і у 2,6% при дозі 50 мг на добу проти 0,5% на плацебо. Психічні симптоми можуть бути пов'язані і з самим захворюванням, тому їх оцінює лікар; при жовтяниці, набряку обличчя, суїцидальних думках або ознаках манії допомога потрібна негайно.
Передозування
Досвід, що стосується передозування агомелатину, обмежений. Повідомлялося про біль у верхній частині живота, сонливість, втомлюваність, збудження, тривогу, напруження, запаморочення, синюшність шкіри та погане самопочуття. Одна людина, яка прийняла 2450 мг агомелатину, одужала самостійно, при цьому серцево-судинних і біологічних відхилень у неї не виявили.
Специфічного антидоту до агомелатину не існує. Допомога при передозуванні зводиться до лікування наявних клінічних симптомів і рутинного спостереження. Рекомендується контрольне лікарське обстеження у спеціалізованому закладі.
Як отримати рецепт на Agomelatine G.L. Pharma онлайн
Щоб отримати рецепт на Agomelatine G.L. Pharma, потрібна консультація лікаря: препарат призначений лише дорослим, протипоказаний при захворюваннях печінки та одночасному прийомі сильних інгібіторів CYP1A2, а також потребує лабораторного контролю до початку та під час лікування. Лікар уточнить тяжкість депресивного епізоду, стан печінки, супутні хвороби та лікарські засоби, які приймає пацієнт.
Онлайн-консультація дає можливість обговорити все це дистанційно. За наявності показань лікар виписує електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці.
