Agomelatine Adamed: склад і форма випуску
Препарат представлений таблетками, вкритими оболонкою. Кожна таблетка містить 25 мг агомелатину у формі сполуки агомелатину з лимонною кислотою. Одна таблетка відповідає стандартній добовій дозі, а при її подвоєнні пацієнт приймає дві таблетки за один прийом.
Агомелатин у формі таблеток, вкритих оболонкою, можна приймати незалежно від прийому їжі. Це спрощує дотримання схеми: важливий не час прийому їжі, а регулярність вечірнього прийому.
Як діє Agomelatine Adamed
Агомелатин діє через два різні типи рецепторів. Він виступає агоністом мелатонінергічних рецепторів MT1 і MT2 та одночасно антагоністом рецепторів 5-HT2C. За даними досліджень, речовина не впливає на зворотне захоплення моноамінів і не проявляє спорідненості до адренергічних рецепторів альфа- і бета-типу, а також до гістамінергічних, холінергічних, дофамінергічних і бензодіазепінових рецепторів.
В експериментальних тваринних моделях з порушеним циркадним ритмом агомелатин відновлював цей ритм. Паралельно речовина посилює вивільнення норадреналіну та дофаміну — передусім у лобній корі, — тоді як позаклітинний вміст серотоніну залишається незмінним. Поєднання цих ефектів і визначає вечірній режим прийому препарату.
Показання до застосування
Agomelatine Adamed показаний для лікування великих депресивних епізодів. Препарат призначений виключно для дорослих пацієнтів.
Для пацієнтів віком від 75 років і старше ефективність агомелатину не підтверджена, тому в цій віковій групі його не застосовують. Не призначають препарат і для лікування великих депресивних епізодів у літніх пацієнтів із деменцією: безпека та ефективність у них не встановлені. У дітей безпека та ефективність агомелатину також не встановлені.
Спосіб застосування та дози
Стандартна доза — 25 мг один раз на добу перорально, увечері перед сном. Якщо протягом 2 тижнів лікування покращення не настало, добову дозу можна подвоїти до 50 мг, тобто до двох таблеток по 25 мг, які приймають разом перед сном. Підвищення дози пов’язане з вищим ризиком зростання активності амінотрансфераз, тому кожне таке рішення приймають індивідуально, після зіставлення користі та ризику і за умови суворого контролю показників функції печінки.
- перед початком терапії всім пацієнтам проводять дослідження функції печінки;
- лікування не починають, якщо активність амінотрансфераз у сироватці утричі перевищує верхню межу норми;
- під час терапії активність амінотрансфераз перевіряють приблизно через 3 тижні, через 6 тижнів, що відповідає завершенню гострої фази, а також через 12 і 24 тижні, тобто наприкінці підтримувальної фази;
- надалі печінкові проби повторюють тоді, коли це клінічно обґрунтовано;
- після збільшення дози контроль проводять з тією ж частотою, що й на початку лікування;
- терапію припиняють, якщо активність амінотрансфераз утричі перевищила верхню межу норми;
- лікування депресії продовжують достатньо довго, щонайменше 6 місяців, щоб досягти стійкого зникнення симптомів;
- для припинення прийому поступове зниження дози не потрібне.
Зміна антидепресанта
Відміна препарату групи СІЗЗС або СІЗЗСН може супроводжуватися симптомами відміни, тому порядок поступового припинення прийому визначають за інструкцією конкретного засобу. Агомелатин при цьому дозволяється починати відразу — паралельно зі зниженням дози попереднього антидепресанта, без періоду без лікування.
Нирки, печінка та вік
У пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок значущих змін фармакокінетики агомелатину не виявлено, однак клінічних даних щодо застосування препарату при помірних і тяжких порушеннях функції нирок мало, тому призначати його таким пацієнтам слід з обережністю. При порушеннях функції печінки агомелатин протипоказаний. У літніх пацієнтів молодше 75 років ефективність і безпека доз 25–50 мг на добу встановлені, і корекція дози за віком не потрібна.
Протипоказання
Перелік протипоказань короткий, але кожне з них є абсолютним. Препарат не застосовують при підвищеній чутливості до діючої речовини або будь-якої допоміжної речовини; при порушеннях функції печінки, до яких належать цироз і активне захворювання печінки, а також при активності амінотрансфераз у сироватці, що утричі перевищує верхню межу норми; при одночасному прийомі сильних інгібіторів CYP1A2, таких як флувоксамін і ципрофлоксацин.
Заборона на одночасне застосування із сильними інгібіторами CYP1A2 пояснюється тим, що вони багаторазово підвищують вміст агомелатину в організмі. З цієї причини перед призначенням препарату лікарю потрібно повідомити про всі лікарські засоби, які приймає пацієнт, у тому числі придбані без рецепта.
Особливі вказівки та застереження
Головне застереження стосується печінки. Після виходу агомелатину на ринок реєструвалися випадки ушкодження печінки, включно з печінковою недостатністю; в окремих випадках вони завершувалися смертю або вимагали трансплантації печінки у пацієнтів із наявними факторами ризику. Повідомлялося також про підвищення активності печінкових ферментів більш ніж у 10 разів вище верхньої межі норми, про гепатит і жовтяницю. Більшість випадків припадали на перші місяці лікування, ушкодження розвивалося переважно на рівні гепатоцитів, а активність амінотрансфераз після відміни зазвичай поверталася до норми.
Кому потрібна підвищена обережність
Починати лікування лише після ретельного зіставлення користі та ризику слід у пацієнтів із факторами ризику ураження печінки: при ожирінні та надмірній масі тіла, неалкогольній жировій хворобі печінки, діабеті, розладах, пов’язаних із вживанням алкоголю, або вживанні алкоголю у значних кількостях, а також при одночасному прийомі засобів, здатних ушкоджувати печінку. Обережність потрібна й у тому разі, якщо до початку терапії активність амінотрансфераз уже була підвищена, але не перевищувала верхню межу норми більш ніж утричі. При будь-якому підвищенні активності амінотрансфераз аналіз повторюють протягом 48 годин, а прийом негайно припиняють при появі темної сечі, світлого калу, жовтяничності шкіри або очей, болю у правому верхньому квадранті живота чи стійкої незрозумілої втомлюваності.
Психічний стан та уважність
Депресія пов’язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, самоушкодження та самогубства, і цей ризик зберігається до досягнення значущої ремісії. Оскільки поліпшення може настати не в перші тижні терапії, за пацієнтом спостерігають до виразного покращення, особливо на початку лікування та після зміни дози. Підвищений ризик характерний для пацієнтів молодше 25 років і для тих, у кого раніше були суїцидальні спроби або виражені суїцидальні наміри. Пацієнта та осіб, які за ним доглядають, попереджають про необхідність негайно звернутися до лікаря при погіршенні стану або незвичних змінах поведінки. При біполярному розладі, манії чи гіпоманії в анамнезі препарат застосовують з обережністю, а при появі симптомів манії лікування припиняють. Одночасне призначення помірних інгібіторів CYP1A2, таких як пропранолол або еноксацин, збільшує експозицію до агомелатину та потребує обережності. Таблетка містить менше 1 ммоль натрію, тобто препарат вважається практично вільним від натрію. Спеціальних досліджень впливу на керування транспортом не проводилося, однак через часті запаморочення і сонливість здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами може знижуватися.
Лікарські взаємодії
Близько 90% агомелатину метаболізується ізоферментом CYP1A2, решта — ізоферментами CYP2C9/19. Будь-які препарати, що впливають на ці ізоферменти, здатні змінити біодоступність агомелатину. Крайній приклад — флувоксамін, сильний інгібітор CYP1A2 і помірний інгібітор CYP2C9: він настільки гальмує метаболізм агомелатину, що експозиція до речовини зростає приблизно в 60 разів. Тому одночасне застосування із сильними інгібіторами CYP1A2, включно з флувоксаміном і ципрофлоксацином, протипоказане. Естрогени, що належать до помірних інгібіторів того ж ізоферменту, підвищують експозицію у кілька разів, а пропранолол і еноксацин потребують обережності до накопичення більшого досвіду.
У протилежний бік діють індуктори: рифампіцин прискорює роботу всіх трьох задіяних у метаболізмі цитохромів і може знижувати біодоступність агомелатину, а паління індукує CYP1A2 — ефект помітний насамперед у тих, хто викурює 15 і більше сигарет на добу. Сам агомелатин не активує ферменти CYP450 in vivo, не пригнічує CYP1A2 та інші ізоферменти, не змінює вільну концентрацію препаратів, міцно зв’язаних із білками плазми, а отже, не повинен впливати на експозицію до інших лікарських засобів. У дослідженнях I фази не виявлено ознак взаємодії з похідними бензодіазепіну, літієм, пароксетином, флуконазолом і теофіліном. Поєднання з алкоголем не рекомендується, а дослідження взаємодій проводилися лише в дорослих.
Вагітність і грудне вигодовування
Відомостей щодо застосування агомелатину у вагітних жінок немає або вони обмежені менше ніж 300 вагітностями. В дослідженнях на тваринах прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на вагітність, розвиток зародка і плода, пологи та післяпологовий розвиток не виявлено. Втім, з міркувань безпеки під час вагітності застосування агомелатину рекомендується уникати.
Чи проникають агомелатин і його метаболіти в грудне молоко людини, невідомо. Фармакодинамічні та токсикологічні дані, отримані у тварин, вказують на перехід речовини й її метаболітів у молоко, тому ризик для новонароджених і дітей, яких вигодовують грудним молоком, виключити не можна. Лікар і пацієнтка разом вирішують, припинити грудне вигодовування або відмовитися від лікування, зважуючи користь вигодовування для дитини та користь терапії для матері. Впливу агомелатину на фертильність у дослідженнях розмноження у щурів і кроликів не виявлено.
Побічні дії
Агомелатин отримували понад 8000 пацієнтів із депресією, які брали участь у клінічних дослідженнях. Небажані реакції зазвичай були легкими або помірними і проявлялися в перші два тижні лікування. Найчастіше відзначалися головний біль, нудота і запаморочення; як правило, вони мали минущий характер і не призводили до відміни препарату.
| Частота | Реакції |
|---|---|
| Дуже часто | головний біль |
| Часто | тривога, незвичні сновидіння, запаморочення, сонливість, безсоння, нудота, діарея, закреп, біль у животі, блювання, біль у спині, втомлюваність, збільшення маси тіла, підвищення АлАТ і АсАТ |
| Нечасто | суїцидальні думки та поведінка, збудження, агресія, кошмарні сновидіння, сплутаність свідомості, манія або гіпоманія, мігрень, парестезії, синдром неспокійних ніг, нечіткість зору, шум у вухах |
| Нечасто | екзема, підвищена пітливість, свербіж, кропив’янка, підвищення активності ГГТ, зниження маси тіла |
| Рідко | галюцинації, акатизія, гепатит, печінкова недостатність, жовтяниця, підвищення активності лужної фосфатази |
| Рідко | еритематозний висип, набряк обличчя, ангіоневротичний набряк, затримка сечі |
Перевищення верхньої межі норми більш ніж утричі для АлАТ і АсАТ відзначалося у 1,2% пацієнтів, які приймали 25 мг на добу, і у 2,6% тих, хто приймав 50 мг на добу, тоді як у групі плацебо цей показник становив 0,5%. Частина психічних симптомів може бути проявом самого захворювання, тому оцінювати їх повинен лікар; при жовтяниці, набряку обличчя, суїцидальних думках або ознаках манії потрібна негайна медична допомога.
Передозування
Досвід передозування агомелатину обмежений. Серед описаних симптомів — біль у верхній частині живота, сонливість, втомлюваність, збудження, тривога, напруження, запаморочення, ціаноз шкіри та загальне погіршення самопочуття. Один пацієнт прийняв 2450 мг агомелатину і одужав самостійно, без серцево-судинних та біохімічних відхилень.
Специфічний антидот до агомелатину невідомий. Допомога зводиться до лікування наявних клінічних симптомів та звичайного спостереження за станом пацієнта. Рекомендується контрольне лікарське обстеження в спеціалізованому закладі.
Як отримати рецепт на Agomelatine Adamed онлайн
Рецепт на Agomelatine Adamed виписується після консультації лікаря: препарат призначений лише дорослим, протипоказаний при захворюваннях печінки й потребує лабораторного контролю до початку лікування та протягом усього курсу. Лікар оцінить тяжкість депресивного епізоду, фактори ризику з боку печінки, супутні захворювання та всі лікарські засоби, які приймає пацієнт.
Онлайн-консультація дозволяє пройти цю бесіду дистанційно, а за наявності показань лікар виписує електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці.
