Agolek: склад та форма випуску
Agolek випускається у формі таблеток, вкритих оболонкою. Одна таблетка містить агомелатин з лимонною кислотою в кількості, що відповідає 25 мг агомелатину. Саме на цю дозу розрахована стандартна схема прийому, а при збільшенні добової дози пацієнт приймає дві таблетки одночасно.
Таблетки можна приймати з їжею або незалежно від їди — вживання їжі на схему лікування не впливає. Препарат призначений для прийому всередину ввечері, перед сном.
Як діє Agolek
Діюча речовина препарату, агомелатин, є агоністом мелатонінергічних рецепторів MT1 і MT2 та водночас антагоністом рецепторів 5-HT2C. Це відрізняє його від багатьох інших антидепресантів: дослідження показують, що агомелатин не впливає на захоплення моноамінів і не має спорідненості до альфа- та бета-адренергічних, гістамінергічних, холінергічних, дофамінергічних і бензодіазепінових рецепторів.
В експериментальних моделях порушеного добового ритму агомелатин цей ритм відновлює. Крім того, він збільшує вивільнення норадреналіну та дофаміну, особливо в лобовій корі, не змінюючи при цьому позаклітинні концентрації серотоніну. Прийом увечері, перед сном, відповідає зв'язку препарату з механізмами регуляції добових ритмів.
Показання до застосування
Agolek застосовують для лікування великих депресивних епізодів. Препарат призначений для дорослих пацієнтів.
Пацієнтам віком до 18 років препарат при депресії не рекомендується, оскільки безпечність та ефективність агомелатину в цій віковій групі не встановлені. Не слід застосовувати його і у пацієнтів віком 75 років і старших, а також при лікуванні великих депресивних епізодів у літніх пацієнтів з деменцією: для цих груп безпечність та ефективність препарату не підтверджені.
Спосіб застосування та дозування
Рекомендована доза становить 25 мг один раз на добу всередину, ввечері перед сном. Якщо через 2 тижні лікування поліпшення немає, дозу можна збільшити до 50 мг один раз на добу, тобто до двох таблеток по 25 мг, які приймають перед сном. Приймаючи рішення про збільшення дози, враховують вищий ризик підвищення активності амінотрансфераз: кожне таке рішення ґрунтується на оцінці користі й ризику у конкретного пацієнта та на суворому дотриманні контролю печінкових проб.
| Етап лікування | Що передбачено |
|---|---|
| До початку терапії | дослідження функції печінки; лікування не починають, якщо активність амінотрансфераз утричі перевищує верхню межу норми |
| Початкова доза | 25 мг один раз на добу ввечері перед сном |
| Через 2 тижні без поліпшення | можливе збільшення дози до 50 мг один раз на добу |
| Контроль печінкових проб | приблизно через 3, 6, 12 і 24 тижні лікування, далі за клінічними показаннями |
| Тривалість курсу | не менше 6 місяців, щоб домогтися стійкого зникнення симптомів |
| Припинення прийому | поступове зниження дози не потрібне |
Перехід з інших антидепресантів
При переході з препаратів групи СІЗЗС або СІЗЗСН у пацієнтів можливі симптоми відміни, тому схему поступового припинення прийому попереднього засобу уточнюють за його власною інструкцією. Прийом агомелатину при цьому можна починати одразу, ще під час зниження дози попереднього антидепресанта. Терапію агомелатином, навпаки, припиняють без поступового зменшення дози.
Особливі групи пацієнтів
Ефективність і безпечність агомелатину в дозах 25–50 мг на добу встановлені у літніх пацієнтів віком до 75 років з депресією; у пацієнтів віком 75 років і старших дія препарату не підтверджена, тому їм його застосовувати не слід. Корекція дози залежно від віку не потрібна. При тяжких порушеннях функції нирок значущих змін фармакокінетики не відзначено, однак клінічних даних мало, і таким пацієнтам препарат призначають з обережністю. При порушеннях функції печінки агомелатин протипоказаний. У дітей безпечність та ефективність препарату не встановлені.
Протипоказання
Препарат не призначають при підвищеній чутливості до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин. Друге протипоказання пов'язане з печінкою: це порушення її функції — цироз або активне захворювання печінки, — а також активність амінотрансфераз у сироватці, що втричі перевищує верхню межу норми.
Третє протипоказання — одночасний прийом сильних інгібіторів CYP1A2, наприклад флувоксаміну або ципрофлоксацину. Таке поєднання багаторазово збільшує вміст агомелатину в організмі, тому воно неприпустиме. Про всі препарати, які приймає пацієнт, зокрема безрецептурні, потрібно повідомити лікаря до початку лікування.
Особливі вказівки та запобіжні заходи
Після виходу препарату на ринок у пацієнтів, які приймали агомелатин, реєстрували випадки ушкодження печінки, включно з печінковою недостатністю; в поодиноких випадках вони закінчувалися смертю або потребували пересадки печінки у пацієнтів з факторами ризику. Повідомлялося також про підвищення активності печінкових ферментів більш ніж у 10 разів вище верхньої межі норми, про гепатит і жовтяницю. Більшість таких випадків припадала на перші місяці лікування; ушкодження зачіпає головним чином клітини печінки, а активність амінотрансфераз зазвичай повертається до норми після припинення прийому.
Контроль функції печінки
Печінкові проби виконують до початку лікування, потім приблизно через 3 і 6 тижнів, що відповідає кінцю гострої фази, через 12 і 24 тижні, тобто наприкінці підтримувальної фази, і пізніше за клінічними показаннями; при збільшенні дози контроль повторюють з тією ж частотою, що й на початку терапії. При будь-якому підвищенні активності амінотрансфераз дослідження повторюють протягом 48 годин. Лікування негайно припиняють, якщо активність амінотрансфераз утричі перевищує верхню межу норми або з'являються ознаки ураження печінки: темна сеча, світлий кал, жовтяничність шкіри чи очей, біль у правому верхньому відділі живота, стійка нез'ясовна втома. Особлива обережність потрібна при ожирінні, надмірній масі тіла, неалкогольній жировій хворобі печінки, діабеті, вживанні значної кількості алкоголю та прийомі інших засобів, здатних ушкоджувати печінку.
Спостереження за станом пацієнта
Депресія сама по собі пов'язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, самоушкодження та самогубства, і цей ризик зберігається до настання значущої ремісії. Поліпшення може настати не в перші тижні лікування, тому за пацієнтом спостерігають особливо уважно на початку терапії та після зміни дози; до групи підвищеного ризику належать пацієнти віком до 25 років і особи із суїцидальною поведінкою в анамнезі. Пацієнта та його близьких попереджають про необхідність негайно звернутися до лікаря при погіршенні стану або появі незвичних змін у поведінці. Обережність потрібна при біполярному розладі, манії або гіпоманії в анамнезі, а при появі симптомів манії лікування припиняють. Препарат містить менше ніж 1 ммоль натрію в таблетці, тобто практично вільний від натрію. Вплив на здатність керувати транспортом не вивчався, але через часті запаморочення і сонливість пацієнтів попереджають про можливе зниження уваги.
Лікарські взаємодії
Агомелатин метаболізується головним чином ізоферментом CYP1A2 — приблизно на 90% — і меншою мірою ізоферментами CYP2C9/19, на частку яких припадає близько 10%. Тому ліки, що впливають на ці ізоферменти, здатні суттєво змінювати біодоступність агомелатину. Флувоксамін, сильний інгібітор CYP1A2 і помірний інгібітор CYP2C9, значно гальмує метаболізм агомелатину і збільшує експозицію до нього приблизно в 60 разів, тому поєднання з сильними інгібіторами CYP1A2 протипоказане.
- естрогени, які належать до помірних інгібіторів CYP1A2, збільшують експозицію до агомелатину в кілька разів;
- інші помірні інгібітори CYP1A2, такі як пропранолол та еноксацин, потребують обережності при спільному призначенні;
- рифампіцин індукує всі три цитохроми, що беруть участь у метаболізмі, і може знижувати біодоступність агомелатину;
- куріння індукує CYP1A2 і знижує біодоступність препарату, особливо при викурюванні 15 і більше сигарет на добу;
- поєднання з алкоголем не рекомендується;
- ознак взаємодії з похідними бензодіазепіну, літієм, пароксетином, флуконазолом і теофіліном у дослідженнях I фази не виявлено;
- агомелатин не активує і не пригнічує ферменти CYP450, тому не повинен змінювати експозицію до інших ліків;
- дослідження взаємодій проводилися лише у дорослих пацієнтів.
Вагітність та годування груддю
Даних про застосування агомелатину у вагітних немає або вони дуже обмежені — доступні відомості охоплюють менш ніж 300 вагітностей. Дослідження на тваринах не вказують на прямий чи опосередкований шкідливий вплив на вагітність, розвиток ембріона і плода, пологи та постнатальний розвиток. Проте з міркувань безпеки під час вагітності застосування препарату рекомендується уникати.
Невідомо, чи проникають агомелатин та його метаболіти у жіноче молоко. Доступні фармакодинамічні й токсикологічні дані, отримані у тварин, показали виділення агомелатину та його метаболітів з молоком, тому ризик для новонароджених і грудних дітей виключити не можна. Рішення про припинення годування груддю або про припинення чи відмову від лікування приймають, зважуючи користь годування для дитини і користь терапії для жінки. На фертильність у дослідженнях у щурів і кролів агомелатин не впливав.
Побічні дії
У клінічних дослідженнях агомелатин отримували понад 8000 пацієнтів з депресією. Небажані реакції зазвичай були легкими або помірними і виникали в перші два тижні лікування. Найчастіше відзначалися головний біль, нудота і запаморочення; як правило, ці реакції були минущими і не призводили до припинення терапії.
- дуже часто: головний біль;
- часто: тривога, незвичні сновидіння, запаморочення, сонливість, безсоння, нудота, діарея, закреп, біль у животі, блювання, біль у спині, втомлюваність, збільшення маси тіла;
- часто: підвищення АлАТ та (або) АсАТ; перевищення верхньої межі норми більш ніж утричі відзначалося у 1,2% пацієнтів при дозі 25 мг на добу і у 2,6% при дозі 50 мг на добу проти 0,5% на плацебо;
- нечасто: суїцидальні думки або поведінка, збудження з дратівливістю і неспокоєм, агресія, жахливі сновидіння, манія або гіпоманія, сплутаність свідомості;
- нечасто: мігрень, парестезії, синдром неспокійних ніг, нечіткість зору, шум у вухах, підвищення активності ГГТ;
- нечасто: підвищена пітливість, екзема, свербіж, кропив'янка, зниження маси тіла;
- рідко: акатизія, гепатит, підвищення активності лужної фосфатази, печінкова недостатність, жовтяниця;
- рідко: еритематозний висип, набряк обличчя та ангіоневротичний набряк, затримка сечі.
Частина психічних симптомів може бути спричинена і самим захворюванням, тому оцінювати їх має лікар. При появі суїцидальних думок, ознак манії, жовтяниці, алергічного набряку обличчя або інших насторожливих симптомів потрібно негайно звернутися по медичну допомогу.
Передозування
Досвід, пов'язаний з передозуванням агомелатину, обмежений. Після передозування повідомляли про біль у верхній частині живота, сонливість, втомлюваність, збудження, тривогу, напруження, запаморочення, синюшність шкіри та погане самопочуття. Одна людина, яка прийняла 2450 мг агомелатину, одужала самостійно; серцево-судинних і біологічних відхилень у неї не відзначалося.
Специфічного антидоту до агомелатину не існує. Лікування передозування зводиться до усунення клінічних симптомів і рутинного спостереження за станом пацієнта. Рекомендується контрольне лікарське обстеження.
Як отримати рецепт на Agolek онлайн
Для отримання рецепта на Agolek необхідна консультація лікаря: препарат застосовується лише у дорослих, протипоказаний при захворюваннях печінки і потребує контролю печінкових проб як до початку лікування, так і під час терапії. Лікар оцінить характер депресивного епізоду, супутні захворювання, фактори ризику ураження печінки та всі ліки, які приймає пацієнт.
Онлайн-консультація дає можливість обговорити ці питання дистанційно. За наявності показань лікар виписує електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці.
