Agastin®: склад та форма випуску
Agastin® випускається в капсулах: одна капсула містить 20 мг омепразолу. Усередині капсули містяться вкриті оболонкою кишковорозчинні пелети — дрібні гранули, які не повинні руйнуватися в шлунку, тому їх не можна розжовувати.
Така конструкція визначає й правила прийому: капсулу ковтають цілою або, якщо це незручно, розкривають і приймають вміст, не розжовуючи гранули. До складу препарату входить сахароза, що важливо для пацієнтів з порушеннями засвоєння вуглеводів.
Як діє Agastin®
Омепразол належить до інгібіторів протонної помпи — групи препаратів, які зменшують кислотність шлункового соку. Саме зниження кислотності лежить в основі всіх показань: за меншої агресивності вмісту шлунка виразки та пошкоджена слизова оболонка стравоходу отримують можливість загоїтися, а симптоми на кшталт печії відступають.
На цій же властивості побудована участь омепразолу в схемах знищення бактерії Helicobacter pylori: сам по собі він бактерію не усуває, але в поєднанні з антибіотиками входить до стандартних схем ерадикації при виразковій хворобі.
Показання до застосування
У дорослих препарат застосовують для лікування виразки дванадцятипалої кишки та виразки шлунка, а також для запобігання їх рецидивам. Він використовується в схемах ерадикації Helicobacter pylori разом із відповідними антибіотиками, для лікування виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, пов'язаних із прийомом нестероїдних протизапальних препаратів, і для їх профілактики у пацієнтів з підвищеним ризиком.
- лікування рефлюкс-езофагіту;
- тривала підтримувальна терапія після загоєння рефлюкс-езофагіту;
- лікування симптоматичної гастроезофагеальної рефлюксної хвороби;
- лікування синдрому Золлінгера-Еллісона;
- у дітей віком від 1 року з масою тіла від 10 кг — лікування рефлюкс-езофагіту, а також симптоматичне лікування печії та закидання кислого вмісту шлунка при рефлюксній хворобі;
- у дітей і підлітків віком від 4 років — лікування виразки дванадцятипалої кишки, спричиненої Helicobacter pylori, у поєднанні з антибіотиками.
Спосіб застосування та дозування
Базова доза для дорослих у більшості випадків — 20 мг один раз на добу; при тяжкому або стійкому до лікування перебігу її збільшують до 40 мг, а для підтримувальної терапії іноді достатньо 10 мг. Точну дозу і тривалість курсу визначає лікар: терміни загоєння при різних захворюваннях відрізняються в рази.
Приймати препарат рекомендується вранці, краще до їди, ковтаючи капсулу цілою і запиваючи склянкою води. Капсулу можна розкрити і проковтнути її вміст, запиваючи половиною склянки води, або змішати вміст із трохи кислою рідиною — фруктовим соком, яблучним пюре чи йогуртом. Таку суміш випивають одразу або не пізніше ніж через 30 хвилин після приготування, перемішавши безпосередньо перед прийомом, а потім запивають половиною склянки води.
| Показання | Доза | Тривалість |
|---|---|---|
| Виразка дванадцятипалої кишки | 20 мг один раз на добу | зазвичай 2 тижні, за потреби ще 2 тижні |
| Виразка дванадцятипалої кишки, стійка до лікування | 40 мг один раз на добу | близько 4 тижнів |
| Виразка шлунка | 20 мг один раз на добу | зазвичай 4 тижні, за потреби ще 4 тижні |
| Виразка шлунка, стійка до лікування | 40 мг один раз на добу | близько 8 тижнів |
| Виразки, пов'язані з прийомом протизапальних засобів | 20 мг один раз на добу | до 4 тижнів, за потреби ще 4 тижні |
| Рефлюкс-езофагіт | 20 мг один раз на добу, при тяжкому перебігу 40 мг | 4 тижні, при тяжкому перебігу до 8 тижнів |
| Підтримувальна терапія після загоєння езофагіту | 10 мг один раз на добу, за потреби 20–40 мг | тривало |
| Синдром Золлінгера-Еллісона | початкова доза 60 мг на добу, підтримувальна 20–120 мг | поки зберігаються клінічні показання |
Схеми ерадикації Helicobacter pylori
Антибіотики підбирають з урахуванням переносимості, а також національних, регіональних і місцевих даних про стійкість бактерій та чинних рекомендацій. Зазвичай застосовують препарат разом із кларитроміцином 500 мг та амоксициліном 1000 мг — усі засоби двічі на добу протягом тижня; або препарат з кларитроміцином 250 мг (можливо 500 мг) і метронідазолом 400 мг, 500 мг чи тинідазолом 500 мг — також двічі на добу протягом тижня. Якщо після курсу інфекція зберігається, лікування можна повторити.
Діти та особливі групи пацієнтів
Дітям віком від 1 року з масою тіла 10–20 кг призначають 10 мг один раз на добу, за потреби до 20 мг; дітям віком від 2 років з масою понад 20 кг — 20 мг один раз на добу, за потреби до 40 мг. Курс при рефлюкс-езофагіті становить 4–8 тижнів, при симптоматичному лікуванні печії та кислої відрижки — 2–4 тижні. При порушенні функції нирок і у пацієнтів старших за 65 років змінювати дозу не потрібно, а при порушенні функції печінки зазвичай достатньо 10–20 мг на добу.
Протипоказання
Препарат протипоказаний при підвищеній чутливості до омепразолу або будь-якої з допоміжних речовин. Окреме протипоказання — одночасний прийом атазанавіру: поєднання з ним неприпустиме.
Крім того, комбінацію омепразолу з кларитроміцином не слід застосовувати у пацієнтів з печінковою недостатністю. Це важливо враховувати при виборі схеми ерадикації Helicobacter pylori, оскільки кларитроміцин входить до стандартних варіантів такого лікування.
Особливі вказівки та запобіжні заходи
При виразковій хворобі необхідно провести дослідження на Helicobacter pylori і, якщо результат позитивний, за можливості усунути бактерію ерадикаційною терапією. До початку лікування виразки шлунка потрібно виключити її пухлинну природу: омепразол здатний маскувати симптоми онкологічного захворювання і відтермінувати правильний діагноз. Діагноз рефлюкс-езофагіту слід підтверджувати ендоскопічним дослідженням.
- зниження кислотності шлункового соку будь-яким способом збільшує кількість бактерій у травному тракті і трохи підвищує ризик кишкових інфекцій, спричинених сальмонелами та кампілобактерами;
- при тяжкій печінковій недостатності необхідний періодичний контроль активності печінкових ферментів;
- при лікуванні виразок, спричинених протизапальними засобами, за можливості слід повністю відмовитися від препарату, що став причиною;
- профілактику рецидивів таких виразок обмежують пацієнтами з груп ризику;
- при підтримувальному лікуванні довше ніж рік потрібно регулярно оцінювати результати та співвідношення користі й ризику;
- обережність потрібна при комбінованій терапії та при порушеннях функції нирок або печінки;
- дітям віком до 2 років і грудним дітям омепразол не призначають;
- препарат містить сахарозу і не підходить пацієнтам зі спадковою непереносимістю фруктози, дефіцитом сахарази-ізомальтази та синдромом мальабсорбції глюкози і галактози.
Вплив омепразолу на здатність керувати транспортом і працювати з механізмами не вивчався, однак можливі втомлюваність, сонливість і порушення зору — при їх появі від керування краще утриматися. У тяжкохворих пацієнтів рекомендується контролювати зір і слух: випадки їх втрати описані при використанні ін'єкційних форм омепразолу.
Лікарські взаємодії
Найсуворіше обмеження стосується атазанавіру: спільний прийом з омепразолом різко знижує експозицію атазанавіру — площу під кривою та максимальну концентрацію приблизно на 75%, причому збільшення дози атазанавіру цей ефект не компенсує. Через зниження кислотності шлункового соку може погіршуватися і всмоктування кетоконазолу з ітраконазолом, тому одночасного застосування з ними слід уникати.
- варфарин і фенітоїн: можливе зростання концентрації, на початку та після завершення лікування потрібен контроль і, можливо, корекція дози;
- діазепам та інші похідні бензодіазепіну, наприклад тріазолам і флуразепам: сповільнення виведення;
- циклоспорин і такролімус: можливе зростання концентрації, потрібен контроль і обережність;
- кларитроміцин: концентрації обох препаратів у плазмі збільшуються;
- дигоксин: біодоступність підвищується приблизно на 10%;
- дисульфірам: описано випадок м'язової ригідності при спільному прийомі;
- звіробій: одночасне застосування не рекомендується;
- вітамін B12: всмоктування при прийомі всередину може знижуватися, що важливо при тривалому лікуванні.
Взаємодій з кофеїном, пропранололом, теофіліном, метопрололом, хінідином, естрадіолом, амоксициліном, диклофенаком, метронідазолом, напроксеном, піроксикамом та антацидними засобами не виявлено. Алкоголь на всмоктування омепразолу не впливає.
Вагітність та годування груддю
У нечисленних епідеміологічних дослідженнях застосування омепразолу під час вагітності не спостерігали ні небажаних ефектів, ні збільшення частоти вроджених вад розвитку. Проте відомостей про конкретні види вад недостатньо, щоб вважати питання закритим.
Омепразол та його метаболіти виявлялися в молоці у щурів; достатніх досліджень впливу на дитину, яка отримує грудне молоко, немає. Концентрація омепразолу в жіночому молоці становить близько 6% від концентрації в плазмі крові. Застосовувати препарат під час вагітності та годування груддю можна лише тоді, коли, на думку лікаря, користь для матері переважує потенційну загрозу для плода або немовляти.
Побічні дії
Часто трапляються сонливість, безсоння, запаморочення, головний біль і слабкість — як правило, ці скарги минають у міру продовження лікування. Також часто відзначаються порушення з боку травлення: діарея, закреп, здуття живота, іноді з болем у верхній його частині, нудота і блювання, які в більшості випадків теж зникають на тлі продовження терапії.
- нечасто: порушення зору — нечіткість, зниження гостроти, звуження полів зору, а також шум у вухах; після відміни препарату ці симптоми минають;
- нечасто: зміна смаку, зміни активності печінкових ферментів, периферичні набряки;
- нечасто: свербіж, шкірні висипання, випадіння волосся, підвищена пітливість, підвищена чутливість до світла;
- рідко: парестезії, дезорієнтація, галюцинації — насамперед у тяжкохворих і літніх пацієнтів;
- рідко: м'язова слабкість, болі в м'язах і суглобах, коричнево-чорне забарвлення язика при одночасному лікуванні кларитроміцином;
- дуже рідко: зміни картини крові, оборотна тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія та агранулоцитоз;
- дуже рідко: кропив'янка, лихоманка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок, алергічне запалення судин;
- дуже рідко: запалення печінки з жовтяницею або без неї, печінкова недостатність, панкреатит, інтерстиційний нефрит, гіпонатріємія, гінекомастія.
Окремо виділені тяжкі шкірні реакції — синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз; вони дуже рідкісні, але потребують негайного звернення по медичну допомогу. Так само слід вчинити при ознаках анафілактичного шоку або набряку з утрудненням дихання.
Передозування
Даних про передозування омепразолу в людей немає. Відомо, що великі одноразові дози для прийому всередину до 160 мг і добові дози до 40 мг переносилися пацієнтами без небажаних явищ.
Це саме стосується внутрішньовенного введення: одноразові дози до 80 мг і добові до 200 мг, а також 520 мг протягом трьох днів не викликали побічних ефектів. Проте перевищувати призначену лікарем дозу самостійно не слід, а при випадковому прийомі надмірної кількості препарату потрібно звернутися до лікаря.
Як отримати рецепт на Agastin® онлайн
Agastin® відпускається за рецептом, і це не формальність: до початку лікування важливо виключити пухлинну природу виразки шлунка, підтвердити діагноз при рефлюкс-езофагіті, перевірити наявність Helicobacter pylori і врахувати взаємодії з іншими ліками. Дози і тривалість курсу теж підбираються індивідуально.
На онлайн-консультації лікар розпитає про скарги, раніше проведені обстеження, супутні хвороби та препарати, які приймає пацієнт, а за наявності показань випише електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці.
