Afobam® - (IR): склад і форма випуску
Afobam® - (IR) випускається у формі таблеток. Одна таблетка містить 0,25 мг, 0,5 мг або 1 мг алпразоламу. Наявність кількох дозувань дає змогу підібрати індивідуальну схему лікування і, що не менш важливо, поступово знижувати дозу при завершенні терапії.
Таблетки містять лактозу, тому їх не слід застосовувати пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази типу Лаппа або синдромом порушеного всмоктування глюкози та галактози. Про цю особливість складу варто заздалегідь повідомити лікаря.
Як діє Afobam® - (IR)
Діюча речовина препарату належить до триазолобензодіазепінів. Усі бензодіазепіни мають якісно подібні властивості: протитривожну (анксіолітичну), снодійно-седативну, міорелаксувальну та протисудомну. Відмінності між ними стосуються насамперед фармакокінетики, і саме вони визначають різне застосування цих препаратів у клінічній практиці.
Вважається, що дія бензодіазепінів ґрунтується на посиленні гальмування нейронів, опосередкованого гамма-аміномасляною кислотою — основним гальмівним медіатором центральної нервової системи. Посилення цього гальмування знижує надмірну збудливість нервових структур, з якою пов’язані тривога та панічні прояви.
Показання до застосування
Препарат показаний для короткочасного симптоматичного лікування генералізованого тривожного розладу, тривожного розладу з супутньою депресією, а також панічного розладу з агорафобією чи без неї.
Важливе обмеження: препарат призначають лише в тих випадках, коли симптоми виражені, порушують нормальне функціонування пацієнта або є для нього вкрай обтяжливими. Лікування має симптоматичний характер, тому після його завершення симптоми можуть повернутися — це враховують під час планування терапії.
Спосіб застосування та дози
Лікування має бути якомога коротшим. Стан пацієнта та потребу в продовженні терапії оцінюють регулярно, особливо якщо вираженість симптомів зменшується і медикаментозне лікування може вже не бути потрібним. Як правило, курс не повинен перевищувати 8–12 тижнів, включаючи період поступового зниження дози; подовження можливе лише після повторної оцінки стану фахівцем, оскільки при тривалому прийомі зростає ризик лікарської залежності. Пацієнтам, які раніше не приймали психотропні засоби, потрібні менші дози, ніж тим, хто вже отримував заспокійливі, антидепресивні або снодійні препарати, а також людям з алкогольною залежністю.
| Ситуація | Рекомендації щодо дозування |
|---|---|
| Генералізований тривожний розлад і тривога з вторинним зниженням настрою | початкова доза 0,25 або 0,5 мг 3 рази на добу |
| Максимальна добова доза при тривожних розладах | до 4 мг у розподілених дозах, залежно від відповіді на лікування |
| Панічний розлад | початкова доза 0,5 або 1 мг перед сном |
| Підвищення дози при панічному розладі | не більше ніж на 1 мг з інтервалом 3–4 дні, додаткові дози у 3–4 прийоми на добу |
| Середні дози в клінічних дослідженнях | 4–8 мг на добу; доза 10 мг потрібна лише у виняткових випадках |
| Пацієнти літнього віку та ослаблені пацієнти | початкова доза 0,25 мг 2–3 рази на добу з обережним підвищенням за переносимістю |
| Тяжка печінкова недостатність | застосування протипоказане |
| Діти та підлітки до 18 років | безпека та ефективність не встановлені, застосування не рекомендується |
Припинення лікування
Дозу знижують поступово — оптимально на 0,5 мг кожні 3 дні, а деяким пацієнтам потрібне ще повільніше зменшення. Щоб не допустити атаксії та надмірної седації, на всіх етапах лікування застосовують найменшу ефективну дозу; це особливо важливо для пацієнтів літнього віку та осіб із виснажливими захворюваннями. Якщо після початкової дози виникли виражені небажані реакції, дозу зменшують.
Протипоказання
Препарат не призначають при підвищеній чутливості до алпразоламу, інших бензодіазепінів або будь-якої допоміжної речовини. Протипоказаннями також є міастенія (myasthenia gravis) і тяжка дихальна недостатність — стани, за яких міорелаксувальна та пригнічувальна дихання дія бензодіазепінів особливо небезпечна.
Крім того, препарат протипоказаний при синдромі нічного апное і тяжкій печінковій недостатності, а також дітям і підліткам молодше 18 років. Перед початком лікування лікарю важливо знати про всі супутні захворювання, включно з порушеннями дихання уві сні, про які пацієнт може не здогадуватися.
Особливі вказівки та заходи безпеки
Під час лікування можливий розвиток залежності, а також емоційної чи фізичної залежності від препарату. Особливу обережність дотримуються при призначенні бензодіазепінів пацієнтам, схильним до зловживання лікарськими засобами, наркотиками й алкоголем: вони особливо вразливі до формування залежності. Швидке зниження дози або раптове припинення прийому можуть призвести до феномену віддачі та симптомів відміни, тому дозу знижують поступово, що особливо важливо у пацієнтів з епілепсією. Виражені симптоми відміни частіше спостерігаються при тривалому лікуванні великими дозами, але описані й після різкої відміни терапевтичних доз.
- особливі заходи застереження у пацієнтів з депресією та суїцидальними тенденціями, включно з виписуванням препарату в обмеженій кількості;
- у нелікованих пацієнтів із панічним розладом відзначено зв’язок із вираженою первинною або вторинною депресією та підвищеною кількістю самогубств;
- можлива антероградна амнезія, зазвичай через кілька годин після прийому — у такому разі пацієнтові слід забезпечити 7–8 годин безперервного сну;
- парадоксальні реакції — рухове занепокоєння, психомоторне збудження, дратівливість, агресія, марення, гнів, нічні жахіття, галюцинації, психози, неадекватна поведінка — вимагають припинення прийому; у людей літнього віку вони ймовірніші;
- обережність при гострій закритокутовій глаукомі;
- звичайні заходи обережності при порушеннях функції нирок або печінки;
- при тривалому прийомі необхідність продовження лікування періодично переглядає лікар, що лікує;
- спільний прийом з іншими снодійними та заспокійливими засобами або алкоголем дає адитивний ефект.
Препарат справляє виражений вплив на здатність керувати транспортом і працювати з механізмами. Пацієнта слід попередити, що сідати за кермо та працювати з будь-якими механізмами не можна, доки він не переконається, що лікування не спричиняє в нього запаморочення чи сонливості. З тієї ж причини під час лікування не слід вживати алкоголь та інші препарати, що впливають на центральну нервову систему.
Лікарські взаємодії
Бензодіазепіни чинять адитивну пригнічувальну дію на центральну нервову систему при поєднанні з алкоголем, антипсихотичними засобами, протитривожними та заспокійливими препаратами, деякими антидепресантами, опіоїдами, протисудомними засобами й седативними антигістамінними препаратами, що блокують H1-рецептори. Спільне вживання з алкоголем не рекомендується. Особлива обережність потрібна при одночасному застосуванні засобів, які пригнічують дихання, насамперед опіоїдів, особливо у пацієнтів літнього віку; при поєднанні з клозапіном підвищується ризик раптової зупинки дихання та кровообігу, а з наркотичними анальгетиками можливе посилення ейфорії та зростання психічної залежності.
Фармакокінетичні взаємодії виникають при поєднанні з препаратами, що впливають на метаболізм алпразоламу. Засоби, які пригнічують ферменти цитохрому P450 CYP3A4, підвищують його концентрацію та посилюють дію. Одночасне застосування із сильними інгібіторами CYP3A4 — кетоконазолом, ітраконазолом та іншими протигрибковими засобами групи азолів — не рекомендується. Обережність потрібна при поєднанні з флуоксетином, пропоксифеном, пероральними контрацептивами, сертраліном, дилтіаземом і макролідними антибіотиками, а при прийомі з нефазодоном, флувоксаміном або циметидином може знадобитися зниження дози, оскільки період напіввиведення алпразоламу подовжується. Взаємодії з інгібіторами протеази ВІЛ є складними і залежать від тривалості терапії. Описано підвищення концентрації дигоксину в плазмі, особливо у пацієнтів старше 65 років, а також помірне підвищення рівнів іміпраміну та дезипраміну. Дію бензодіазепінів послаблює теофілін.
Вагітність і грудне вигодовування
Дані щодо застосування алпразоламу у вагітних відсутні або обмежені. Препарат не рекомендується при вагітності, а також жінкам репродуктивного віку, які не застосовують надійну контрацепцію; перед призначенням пацієнтку слід попросити повідомити лікаря про підозру на вагітність чи її планування, щоб вчасно ухвалити рішення про припинення лікування. Бензодіазепіни проникають через плацентарний бар’єр і можуть спричиняти вади розвитку у дитини: ранні епідеміологічні дослідження показали підвищений ризик розщілини губи та/або піднебіння — менше 2 випадків на 1000 проти приблизно 1 на 1000 у загальній популяції.
Якщо з важливих медичних причин препарат застосовується в останньому триместрі або під час пологів, у новонародженого можливий синдром млявої дитини з осьовою гіпотонією та порушенням смоктання, що призводить до малої прибавки маси тіла; такі симптоми є перехідними й тривають від одного до трьох тижнів. При великих дозах у новонародженого можуть виникнути пригнічення дихання або апное та гіпотермія, а в перші дні після народження — симптоми відміни у вигляді підвищеної збудливості, занепокоєння і тремору. Бензодіазепіни проникають у грудне молоко, тому в період грудного вигодовування препарат не застосовують.
Побічні дії
Небажані реакції в першу чергу зачіпають центральну нервову систему та психічну сферу. У багатьох описаних випадках пацієнти одночасно приймали інші засоби, що діють на нервову систему, або мали психічні розлади. Вважається, що ризик вищий у пацієнтів із прикордонним розладом особистості, агресивною поведінкою в анамнезі, зловживанням алкоголем або ліками та посттравматичним стресовим розладом.
- дуже часто: депресія, седація, сонливість, атаксія, порушення пам’яті, порушення мовлення, запаморочення, головний біль, закреп, сухість у роті;
- часто: сплутаність свідомості, дезорієнтація, тривога, безсоння, нервозність, зміни лібідо, зниження апетиту;
- часто: порушення координації рухів, зниження концентрації уваги, підвищена потреба у сні, млявість, тремор, нечіткість зору, нудота;
- часто: запалення шкіри, втомлюваність і дратівливість, сексуальні розлади, зниження або збільшення маси тіла;
- нечасто: манія, галюцинації, гнів, збудження, зниження м’язової сили, нетримання сечі, нерегулярні менструації;
- частота невідома: гіперпролактинемія, агресивна та ворожа поведінка, порушення мислення, дистонія, затримка сечі, периферичні набряки;
- частота невідома: гепатит, функціональні порушення печінки, жовтяниця, ангіоневротичний набряк, реакції фотосенсибілізації;
- рідко й дуже рідко: рухові порушення, епілепсія, параноїдні симптоми, деперсоналізація, агранулоцитоз, алергічні та анафілактичні реакції.
Окрему групу становлять психічна й фізична залежність та симптоми відміни. Після формування фізичної залежності раптове припинення лікування може спричинити головний біль, м’язові болі, виражену тривогу, відчуття напруження, психомоторне збудження, дезорієнтацію, дратівливість, а в тяжких випадках — дереалізацію, деперсоналізацію, порушення слуху, підвищену чутливість до світла, шуму й дотиків, галюцинації та судомні напади. Після завершення лікування можливі симптоми віддачі — безсоння та тривога.
Передозування
Симптоми передозування випливають із фармакологічної дії препарату й зазвичай проявляються порушенням координації рухів, сонливістю, розладами мовлення, комою та пригніченням дихання. Хоча передозування бензодіазепінів рідко становить загрозу для життя, завжди слід пам’ятати про можливість одночасного прийому алкоголю або інших речовин, наприклад барбітуратів, а також ураховувати супутні захворювання пацієнта.
Лікування полягає насамперед у підтриманні дихання та кровообігу. При комі терапія симптоматична з профілактикою ускладнень, таких як асфіксія через западання язика або аспірацію шлункового вмісту; для запобігання зневодненню внутрішньовенно вводять рідини. Промивання шлунка та/або активоване вугілля показані, якщо з моменту прийому минуло небагато часу. Форсований діурез і гемодіаліз неефективні. При тяжкому отруєнні з комою або дихальною недостатністю як антидот внутрішньовенно вводять флумазеніл; його застосування протипоказане при прийомі трициклічних антидепресантів, при одночасному призначенні засобів, що знижують судомний поріг, і при змінах ЕКГ у вигляді подовження комплексу QRS або інтервалу QT.
Як отримати рецепт на Afobam® - (IR) онлайн
Afobam® - (IR) належить до рецептурних препаратів, і його призначення завжди передбачає лікарську оцінку: лікар уточнює характер і вираженість тривожних симптомів, супутні захворювання, препарати, що приймаються, та фактори ризику залежності, а також планує тривалість курсу й схему поступової відміни.
Онлайн-консультація дає змогу обговорити ці питання дистанційно. За наявності показань і відсутності протипоказань лікар виписує електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці, і визначає порядок подальшого спостереження.
