Adin: склад і форма випуску
Adin випускається у формі ліофілізату для прийому всередину. Один ліофілізат для прийому всередину містить 240 мкг десмопресину у вигляді десмопресину ацетату. Діюча речовина — десмопресин, структурний аналог природного гормону, який виділяє задня частка гіпофіза.
Лікарська форма визначає і спосіб прийому: кружечок ліофілізату кладуть під язик, де він розчиняється без потреби запивати водою. Такий під'язиковий прийом зручний, коли препарат потрібно прийняти перед сном або коли споживання рідини доводиться обмежувати.
Як діє Adin
Десмопресин є структурним аналогом природного гормону задньої частки гіпофіза — аргінін-вазопресину. Відмінності хімічної будови молекули десмопресину від аргінін-вазопресину полягають у дезамінуванні цистеїну та в заміні однієї просторової форми аргініну на іншу, дзеркальну їй.
Результатом цих змін стають дві практично важливі властивості. По-перше, значно подовжується антидіуретична дія, тобто вплив на утворення сечі зберігається довше. По-друге, у дозах, які застосовують на практиці, повністю відсутня судинозвужувальна дія, властива природному гормону. Саме на подовженому антидіуретичному ефекті побудовані всі показання препарату.
Показання до застосування
Препарат застосовують при лікуванні центрального нецукрового діабету, при лікуванні первинного ізольованого нічного нетримання сечі у пацієнтів віком понад 6 років з нормальною здатністю концентрувати сечу, а також для симптоматичного лікування ніктурії у дорослих, пов'язаної з нічною поліурією.
Ніктурія в цьому контексті визначена суворо: ідеться про стан, при якому об'єм сечі, що утворюється вночі, перевищує місткість сечового міхура. Обмеження за віком при нічному нетриманні та вимога до збереженої концентраційної здатності нирок також значущі — від них залежить, чи буде лікування взагалі доречним.
Спосіб застосування та дозування
Кружечок ліофілізату кладуть під язик, де він розчиняється без запивання водою. Їжа може зменшувати вираженість і тривалість антидіуретичної дії малих доз десмопресину. При лікуванні нічного нетримання сечі та ніктурії обов'язково обмежують споживання рідини. Якщо протягом 4 тижнів після добору відповідної дози потрібної клінічної дії не досягнуто, лікування припиняють.
Дози при різних показаннях
| Показання | Схема дозування |
|---|---|
| Центральний нецукровий діабет | початок у дітей і дорослих зазвичай з 60 мкг 3 рази на добу; підтримувальна доза у більшості пацієнтів 60–120 мкг 3 рази на добу; сумарна добова доза зазвичай 120–720 мкг |
| Первинне ізольоване нічне нетримання сечі | початкова доза 120 мкг один раз на добу перед сном; при недостатньому ефекті — до 240 мкг на добу; лікування до 3 місяців |
| Ніктурія у дорослих | початкова доза 60 мкг перед сном; при недостатній ефективності через тиждень — 120 мкг, потім 240 мкг з тижневими інтервалами між підвищеннями |
Окремі групи пацієнтів і контроль лікування
При нічному нетриманні сечі після 3 місяців лікування прийом переривають не менше ніж на тиждень і оцінюють, чи потрібно його продовжувати. При ніктурії перед початком лікування не менше 2 діб ведуть карту частоти та об'єму виділеної сечі: нічну поліурію розпізнають, коли кількість сечі, що утворюється вночі, перевищує функціональну місткість сечового міхура або третину добового об'єму сечі. Пацієнтам віком понад 65 років починати лікування не рекомендується; якщо лікар усе ж ухвалює таке рішення, концентрацію натрію в сироватці визначають до початку лікування, через 3 дні після початку або після підвищення дози, а також в інші строки на розсуд лікаря. У дітей препарат застосовується при центральному нецукровому діабеті та первинному ізольованому нічному нетриманні сечі, а рекомендації щодо дозування ті самі, що й у дорослих.
Протипоказання
Препарат протипоказаний при підвищеній чутливості до діючої речовини або до будь-якої допоміжної речовини, при звичній чи психогенній полідипсії, що призводить до виділення сечі в кількості понад 40 мл на кілограм маси тіла на добу, а також при недостатності кровообігу та інших захворюваннях, які потребують застосування сечогінних засобів.
Не застосовують препарат і при помірній або тяжкій нирковій недостатності з кліренсом креатиніну менше ніж 50 мл/хв, при синдромі неадекватної секреції антидіуретичного гормону та при гіпонатріємії, тобто при зниженій концентрації натрію в крові. Спільне у цих станів — надмірна затримка води або вже порушений водно-сольовий баланс, який препарат здатний посилити.
Особливі вказівки та запобіжні заходи
Головний запобіжний захід стосується рідини. При лікуванні первинного ізольованого нічного нетримання сечі та ніктурії її споживання обмежують до мінімуму в період від 1 години до прийому препарату і протягом 8 годин після нього. Лікування без такого обмеження може призвести до надмірної затримки води в організмі та до гіпонатріємії — із симптомами або без них: з головним болем, нудотою і блюванням, збільшенням маси тіла, а в тяжких випадках із судомами. Пацієнтам, а за потреби і тим, хто за ними доглядає, необхідно пояснити, що обмеження рідини обов'язкове.
- виключення тяжких порушень функції сечового міхура і перешкоди до відтоку сечі до початку лікування;
- підвищений ризик гіпонатріємії у людей літнього віку та в осіб з концентрацією натрію на нижній межі норми;
- особлива обережність при нирковій недостатності та захворюваннях системи кровообігу;
- припинення лікування при гострих захворюваннях з водно-електролітними порушеннями: загальній інфекції, гарячкових захворюваннях, запаленні шлунка і кишечника;
- обережність при ризику підвищення внутрішньочерепного тиску;
- обережність у пацієнтів з порушеною водною та (або) електролітною рівновагою;
- суворіше обмеження рідини і частіше визначення натрію при одночасному прийомі засобів, що спричиняють неправильне виділення антидіуретичного гормону, і нестероїдних протизапальних засобів.
Відзначено, що препарат не впливає або чинить несуттєвий вплив на здатність керувати транспортними засобами та обслуговувати механізми. При появі ознак надмірної затримки води або зниження натрію в крові — головного болю, нудоти, блювання, збільшення маси тіла, а в тяжких випадках судом — лікування переривають до повного одужання, а після відновлення обов'язково зводять споживання рідини до мінімуму.
Лікарські взаємодії
Основний ризик взаємодій — посилення антидіуретичного ефекту і, як наслідок, надмірна затримка води та гіпонатріємія. Таку додаткову дію можуть чинити засоби, що спричиняють неправильне виділення антидіуретичного гормону: трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, хлорпромазин, карбамазепін, а також протидіабетичні препарати з групи похідних сульфонілсечовини, насамперед хлорпропамід. До надмірної затримки води або гіпонатріємії здатні призводити і нестероїдні протизапальні засоби.
Одночасне лікування лоперамідом може втричі підвищити концентрацію десмопресину в сироватці і тим самим збільшити ризик затримки води та гіпонатріємії; припускають, що так само здатні діяти й інші засоби, які сповільнюють проходження вмісту по кишечнику. Взаємодія із засобами, що впливають на обмін речовин у печінці, малоймовірна: у дослідах поза організмом показано, що десмопресин суттєвої переробки в печінці не зазнає. Стандартна їжа з вмістом жирів близько 27% помітно зменшувала ступінь і швидкість всмоктування аналогічного продукту, при цьому значущого впливу на виділення та осмоляльність сечі не відзначено; прийом їжі може зменшувати силу і тривалість антидіуретичної дії малих доз препарату, які приймають усередину.
Вагітність і грудне вигодовування
Дані про обмежену кількість вагітних, які отримували десмопресин з приводу центрального нецукрового діабету, а також про обмежену кількість вагітних, які лікувалися з приводу хвороби Віллебранда, вказують, що десмопресин не чинить небажаного впливу на перебіг вагітності та стан здоров'я плодів і новонароджених. Інші відповідні епідеміологічні дослідження поки що недоступні. У дослідженнях на тваринах прямого чи опосередкованого шкідливого впливу десмопресину на перебіг вагітності, розвиток зародка і плода, перебіг пологів та післяпологовий розвиток не виявлено. Тим не менш при застосуванні препарату у вагітних слід дотримуватися обережності.
Дослідження поза організмом на моделі перфузії часточки плаценти людини показали, що десмопресин у лікувальній концентрації, яка відповідає рекомендованій дозі, через плаценту не переноситься. Результати визначення вмісту десмопресину в молоці жінок, які годують груддю і отримували препарат у великих дозах, вказують, що кількість десмопресину, яка передається дитині, значно менша за ту, що впливає на утворення сечі. Досліджень впливу на плідність не проводилося.
Побічні дії
Найтяжча небажана дія десмопресину — гіпонатріємія. Вона може спричиняти головний біль, біль у животі, нудоту, блювання, збільшення маси тіла, запаморочення, сплутаність свідомості, погане самопочуття, порушення пам'яті та рівноваги, падіння, а в тяжких випадках судоми і кому. У більшості дорослих, яких лікували з приводу ніктурії і в яких розвинулася гіпонатріємія, низьку концентрацію натрію виявляли вже через 3 дні лікування або у зв'язку з підвищенням дози. У дорослих ризик гіпонатріємії зростає зі збільшенням дози і більш виражений у жінок, а в людей літнього віку та в осіб з натрієм на нижній межі норми він вищий від початку.
- дуже часто у дорослих: головний біль, що відзначався у 12% пацієнтів;
- часто у дорослих: гіпонатріємія, запаморочення, підвищення артеріального тиску;
- часто у дорослих: нудота, блювання, біль у животі, діарея, запор;
- часто у дорослих: набряк, відчуття втоми, симптоми з боку сечового міхура та сечівника;
- нечасто у дорослих: безсоння, сонливість, ослаблення, порушення зору та рівноваги, серцебиття, задишка, ортостатичне зниження тиску;
- нечасто у дорослих: пітливість, свербіж, висип, кропив'янка, м'язові судоми, збільшення маси тіла, підвищення печінкових ферментів, гіпокаліємія;
- у дітей: часто головний біль, нечасто емоційна нестійкість і агресивність, біль у животі, нудота, блювання, діарея;
- частота невідома: анафілактичні реакції, зневоднення, судоми, кома.
Психічні реакції у дітей — емоційна нестійкість, агресивність, неспокій, мінливість настрою, нічні жахи — зазвичай минали після припинення лікування. Гіпонатріємія оборотна, і в дітей вона часто пов'язана зі змінами розпорядку дня, що впливають на прийом рідини та потовиділення. Анафілактичні реакції в клінічних дослідженнях не реєструвалися, але були зареєстровані при подальшому спостереженні за безпечністю лікування, тому при появі раптового висипу, набряку або утрудненого дихання необхідна невідкладна допомога.
Передозування
Передозування препарату призводить до подовження дії десмопресину, через що зростає ризик надмірної затримки води в організмі та гіпонатріємії. Саме ці два стани, а не якась окрема токсична дія, визначають картину передозування.
Лікування гіпонатріємії добирають індивідуально. Загальні рекомендації зводяться до такого: прийом десмопресину припиняють, вводять обмеження споживання рідини і за потреби призначають симптоматичне лікування.
Як отримати рецепт на Adin онлайн
Для отримання рецепта на Adin необхідна консультація лікаря: препарат по-різному дозується при різних показаннях, потребує обов'язкового обмеження рідини та контролю концентрації натрію в крові у частини пацієнтів. Лікар уточнить характер скарг, об'єм виділеної сечі, супутні захворювання та препарати, які приймає пацієнт.
Онлайн-консультація дозволяє обговорити ці питання дистанційно, а за наявності показань лікар виписує електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці.
