Adenuric®: склад і форма випуску
Одна таблетка містить 80 мг або 120 мг фебуксостату. Препарат приймають усередину, незалежно від їди.
Два дозування тут не просто щаблі добору: у них частково різні зареєстровані показання. Таблетка 80 мг призначена для лікування хронічної гіперурикемії, а в дозування 120 мг є додаткове показання — профілактика та лікування хронічної гіперурикемії у пацієнтів, які отримують хіміотерапію. Препарат містить лактозу, тому не підходить пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази типу Лапп або синдромом порушеного всмоктування глюкози-галактози.
Як діє Adenuric®
Фебуксостат — інгібітор ксантиноксидази, ферменту, який бере участь в утворенні сечової кислоти. Пригнічуючи цей фермент, препарат зменшує вироблення сечової кислоти й тим самим знижує її концентрацію в сироватці крові. У доданому до препарату описі розділ про механізм дії за змістом збігається з розділом про дозування, тому тут наведено загальновідомі відомості про клас, до якого належить фебуксостат.
Механізм пояснює більшу частину застережень. Саме пригніченням ксантиноксидази пояснюється і заборона на поєднання з меркаптопурином та азатіоприном — ці ліки метаболізуються тим самим ферментом, — і обережність із теофіліном, і рідкісна можливість відкладення ксантину в сечових шляхах у пацієнтів із дуже швидким утворенням уратів. Дія препарату досить швидка, щоб контролювати концентрацію сечової кислоти в сироватці вже через 2 тижні.
Показання до застосування
Для дозування 80 мг показання одне: лікування хронічної гіперурикемії при захворюваннях, за яких уже відбулося відкладення уратних депозитів, включно з подагричними вузликами та подагричним артритом — активним або в анамнезі. Препарат призначений для дорослих.
Дозування 120 мг має те саме показання і ще одне: профілактика та лікування хронічної гіперурикемії у дорослих пацієнтів, які отримують хіміотерапію з приводу пухлин крові з помірним і високим ризиком синдрому розпаду пухлини. При розпаді великої кількості пухлинних клітин у кров одномоментно потрапляє багато продуктів їхнього обміну, і сечова кислота — один із них, тому препарат призначають тут заздалегідь, а не за фактом підвищення показника. Безпечність та ефективність у дітей до 18 років не встановлені, даних немає.
Спосіб застосування та дозування
Мету лікування при подагрі сформульовано числом: знизити й утримувати концентрацію сечової кислоти в сироватці нижче 6 мг/дл, тобто 357 мкмоль/л. Саме за цим показником оцінюють, чи достатня доза.
| Ситуація | Доза та схема |
| Подагра, початок лікування | 80 мг один раз на добу, незалежно від їди |
| Подагра, якщо через 2–4 тижні сечова кислота вища за 6 мг/дл | Можна розглянути 120 мг один раз на добу |
| Профілактика загострень подагри | Рекомендується щонайменше 6 місяців |
| Синдром розпаду пухлини | 120 мг один раз на добу; приймання починають за 2 дні до початку цитотоксичної терапії та продовжують щонайменше 7 днів, за потреби до 9 днів відповідно до тривалості хіміотерапії та клінічної оцінки |
| Порушення функції печінки | При легких порушеннях рекомендована доза 80 мг; даних при помірних порушеннях мало; при тяжких, клас C за Чайлдом — П'ю, препарат не вивчався |
У літніх пацієнтів змінювати дозу не потрібно. При легких і помірних порушеннях функції нирок корекція дози не потрібна, а при тяжких — кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв — ефективність і безпечність повністю не оцінені.
Протипоказання
Протипоказання одне: підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого допоміжного компонента.
Такий короткий перелік не означає, що препарат підходить усім. Суттєві обмеження винесено до розділу застережень і сформульовано як «не рекомендується»: це ішемічна хвороба серця, застійна серцева недостатність, одночасне приймання меркаптопурину або азатіоприну, а також стани з дуже швидким утворенням уратів. Окремо обумовлено абсолютне правило: якщо в пацієнта виникла алергічна реакція або реакція гіперчутливості, включно із синдромом Стівенса — Джонсона та гострою анафілактичною реакцією чи шоком, повторне лікування фебуксостатом неприпустиме.
Особливі вказівки та запобіжні заходи
Лікування фебуксостатом не рекомендується пацієнтам з ішемічною хворобою серця або застійною серцевою недостатністю. При тяжких алергічних реакціях і реакціях гіперчутливості, включно із синдромом Стівенса — Джонсона, лікування негайно припиняють: раннє припинення поліпшує прогноз.
- Початок лікування та загострення. Лікування не починають, доки повністю не мине гострий напад подагри. Як і при інших засобах, що знижують рівень уратів, на початку лікування можливе загострення подагри через зміни концентрації сечової кислоти при вивільненні уратів із тканинних депозитів. Тому на початку лікування рекомендують профілактику загострень нестероїдними протизапальними препаратами або колхіцином щонайменше 6 місяців. Якщо загострення все ж виникло, препарат не скасовують: загострення лікують окремо, а постійне лікування фебуксостатом із часом зменшує частоту й тяжкість загострень.
- Відкладення ксантину. У пацієнтів зі значно прискореним утворенням уратів — при злоякісних пухлинах і протипухлинному лікуванні, при синдромі Леша — Найхана — концентрація ксантину в сечі може в рідкісних випадках зрости настільки, що можливе відкладення його депозитів у сечових шляхах. Через відсутність досвіду застосування препарату в цих групах не рекомендується.
- Печінка та щитоподібна залоза. В об'єднаних дослідженнях третьої фази у 5,0% пацієнтів спостерігалися легкі відхилення печінкових проб, тому аналіз функції печінки рекомендується перед початком лікування та далі періодично за клінічною оцінкою. У тривалих відкритих розширених дослідженнях у 5,5% пацієнтів відзначено підвищення ТТГ понад 5,5 мкМО/мл, тому при захворюваннях щитоподібної залози потрібна обережність.
- Керування транспортом. Повідомлялося про сонливість, запаморочення, парестезії та нечіткий зір на тлі фебуксостату. Доти, доки пацієнт не переконається, що препарат не впливає на його здібності, слід бути обережним під час керування транспортом, роботи з механізмами та при небезпечних заняттях.
Лікарські взаємодії
Ключова взаємодія прямо випливає з механізму. Хоча досліджень взаємодій із фебуксостатом не проводили, відомо, що пригнічення ксантиноксидази призводить до підвищення концентрацій меркаптопурину та азатіоприну, тому одночасне застосування цих препаратів не рекомендується. З тієї самої причини пригнічення ферменту може підвищувати концентрацію теофіліну — гальмування його метаболізму описане для інших інгібіторів ксантиноксидази, — і при спільному застосуванні потрібна обережність, а в пацієнтів, які починають лікування фебуксостатом, концентрацію теофіліну контролюють.
Другий механізм пов'язаний із виведенням самого фебуксостату: він метаболізується ферментами UGT, тому ліки, що гальмують глюкуронідацію, — нестероїдні протизапальні засоби та пробенецид — теоретично можуть впливати на його виведення. Окремо зазначено, що досліджень взаємодій фебуксостату з цитотоксичними хіміотерапевтичними засобами не проводили і даних про безпечність його застосування під час цитотоксичного лікування немає — при тому що в дозування 120 мг є показання, пов'язане саме з хіміотерапією.
Вагітність і годування груддю
Дані про дуже обмежену кількість випадків застосування препарату при вагітності не вказують на шкідливу дію фебуксостату на перебіг вагітності та на стан здоров'я плода чи новонародженого. Дослідження на тваринах не виявили прямого або опосередкованого шкідливого впливу на перебіг вагітності, розвиток зародка чи плода та на пологи, а потенційна небезпека для людини невідома. Проте фебуксостат при вагітності застосовувати не слід.
Невідомо, чи проникає фебуксостат у жіноче молоко. Дослідження на тваринах показали, що речовина проникає в молоко та спричиняє порушення розвитку у вигодуваного потомства, тому ризик для дитини на грудному вигодовуванні виключити не можна, і в період годування груддю препарат застосовувати не слід. У дослідженнях репродукції на тваринах залежного від дози несприятливого впливу на фертильність не виявлено.
Побічні дії
Найчастіше в клінічних дослідженнях за участю 4072 пацієнтів, які отримали щонайменше одну дозу від 10 до 300 мг, і в постреєстраційному періоді повідомляли про симптоми подагри, порушення функції печінки, діарею, нудоту, головний біль, висип та набряки. У більшості випадків ці реакції були легкими або помірними. Часто відзначаються загострення подагри та головний біль. Загострення подагри в цьому переліку стоїть осібно: воно не ознака того, що лікування не працює, а очікуваний наслідок перебудови обміну уратів на початку терапії, і саме заради нього рекомендують супутню профілактику.
Нечасто спостерігаються підвищення рівня ТТГ, діабет, гіперліпідемія, зниження апетиту, збільшення маси тіла, зниження лібідо, безсоння, запаморочення, парестезії, сонливість, порушення смаку та нюху, зниження чутливості й геміпарез. Рідко описані панцитопенія і тромбоцитопенія, анафілактична реакція та гіперчутливість до препарату, нечіткий зір, зменшення маси тіла, посилений апетит, відсутність апетиту, нервозність і шум у вухах. Після виходу препарату на ринок повідомлялося про рідкісні реакції гіперчутливості до фебуксостату, частина з яких супроводжувалася системними проявами.
Передозування
Жодного випадку передозування не зареєстровано. При передозуванні застосовують симптоматичне та підтримувальне лікування. Відсутність описаних випадків не дорівнює доведеній безпечності великих доз: це лише означає, що таких спостережень не накопичено, і специфічного антидоту чи перевіреної схеми допомоги для цього препарату немає.
Практичний сенс тут в іншому: збільшення дози вище за рекомендовану не пришвидшить результат. Дія препарату й так досить швидка, щоб оцінити рівень сечової кислоти вже через 2 тижні, а підвищення дози з 80 до 120 мг розглядають лише за результатом аналізу, якщо через 2–4 тижні показник залишається вищим за 6 мг/дл. Самостійно подвоювати дозу в надії швидше зняти біль безглуздо подвійно: препарат не знеболює і не призначений для купірування гострого нападу — загострення подагри на тлі лікування лікують окремими засобами, а сам фебуксостат при цьому не скасовують.
Як отримати рецепт на Adenuric® онлайн
Лікування фебуксостатом будується навколо аналізу: мета — утримувати сечову кислоту нижче 6 мг/дл, і за цим показником вирішують, чи змінювати дозу. Крім того, починати лікування можна лише після повного стихання гострого нападу подагри. Тому первинне призначення за анкетою без аналізів неможливе.
Онлайн-консультація підходить для продовження призначеного лікування. В анкеті зазначте діагноз і хто його поставив, дозування — 80 чи 120 мг — і як довго ви приймаєте препарат, а також останній результат сечової кислоти з датою аналізу. Повідомте, чи є зараз гострий напад подагри, чи призначено профілактику загострень нестероїдним протизапальним засобом або колхіцином і скільки місяців вона триває. Обов'язково зазначте ішемічну хворобу серця та серцеву недостатність — при них лікування не рекомендується, — хвороби печінки й нирок із показниками функції, хвороби щитоподібної залози та результат ТТГ, якщо він відомий. Окремо назвіть ліки, які приймаєте: меркаптопурин, азатіоприн, теофілін, НПЗЗ, пробенецид і будь-яку хіміотерапію. І обов'язково повідомте, чи була колись алергічна реакція на фебуксостат: повторне лікування після неї неприпустиме. Лікар вивчає дані та за достатніх підстав виписує електронний рецепт для аптеки в Польщі.
