Actilyse® 20: склад і форма випуску
Діюча речовина Actilyse® 20 — альтеплаза. У флаконі цього дозування міститься 20 мг альтеплази. Лінійка препарату включає флакони по 10 мг, 20 мг і 50 мг, і наявність трьох дозувань дає змогу набрати розраховану за масою тіла дозу.
Перед введенням вміст флакона відновлюють до розчину. Готовий розчин вводять внутрішньовенно, і призначений він для негайного використання — зберігання відновленого розчину не передбачається.
Як діє Actilyse® 20
Альтеплаза є глікопротеїном — людським тканинним активатором плазміногену, створеним методом рекомбінації ДНК. Ключова особливість речовини полягає в тому, що вона активується не сама по собі, а лише після зв'язування з фібрином, до якого має дуже високу спорідненість. Антигенних властивостей альтеплаза не виявляє.
Після зв'язування з фібрином альтеплаза переводить плазміноген у плазмін — фермент, що розчиняє тромб. Завдяки залежності активації від фібрину дія зосереджена в місці утворення тромбу, а системний вплив на фактори зсідання залишається незначним. З крові речовина виводиться швидко і метаболізується головним чином у печінці: період напіввиведення в початковій фазі становить 4–5 хвилин, і вже через 20 хвилин після закінчення інфузії в плазмі зберігається менше ніж 10% початкової концентрації.
Показання до застосування
Препарат призначають для тромболітичної терапії у трьох ситуаціях: при свіжому інфаркті міокарда, при масивній тромбоемболії легеневої артерії з гемодинамічною нестабільністю та при гострому ішемічному інсульті центральної нервової системи в строк до 3 годин від появи перших симптомів.
Спільним для всіх показань є необхідність якомога більш раннього початку лікування: інструкція прямо приписує починати введення якнайшвидше після появи перших симптомів.
Спосіб застосування та дозування
Відновлений розчин вводять внутрішньовенно безпосередньо після приготування. Схема та сумарна доза залежать від показання, а при інфаркті міокарда — ще й від часу, що минув від початку симптомів, і від маси тіла пацієнта.
Інфаркт міокарда
У строк до 6 годин від появи симптомів використовують прискорену 90-хвилинну схему: пацієнтам з масою тіла понад 65 кг вводять 15 мг внутрішньовенно болюсно, потім 50 мг інфузією за 30 хвилин і 35 мг протягом наступної години, сумарно не більше ніж 100 мг; при масі тіла менше ніж 65 кг після болюсу 15 мг вводять 0,75 мг/кг за 30 хвилин, максимум 50 мг, і 0,5 мг/кг за наступні 60 хвилин, максимум 35 мг. В інтервалі 6–12 годин застосовують 3-годинну схему: при масі понад 65 кг — 10 мг болюсно, 50 мг інфузією протягом першої години і 40 мг за наступні 2 години, до 100 мг сумарно; при масі менше ніж 65 кг — 10 мг болюсно і далі інфузія до максимальної дози 1,5 мг/кг. Супутню антитромботичну терапію призначають згідно з чинними рекомендаціями для інфаркту міокарда з елевацією сегмента ST.
Легенева емболія та ішемічний інсульт
При гострій масивній тромбоемболії легеневої артерії у пацієнтів з масою тіла понад 65 кг загальну дозу 100 мг вводять за 2 години: 10 мг болюсно за 1–2 хвилини і одразу після цього 90 мг інфузією протягом 2 годин; при масі менше ніж 65 кг після такого самого болюсу проводять двогодинну інфузію до максимальної дози 1,5 мг/кг. Після тромболізису починають або відновлюють гепарин, якщо АЧТЧ не перевищує верхню межу норми більше ніж удвічі, а адекватність дози контролюють за подовженням АЧТЧ у 1,5–2,5 раза відносно вихідного значення. При гострому ішемічному інсульті загальна доза становить 0,9 мг альтеплази на кілограм маси тіла, але не більше ніж 90 мг: 10% дози вводять болюсно, решту — інфузією протягом 60 хвилин. Лікування проводять лише під наглядом лікарів з підготовкою та досвідом у галузі неврології і починають у межах 4,5 години від розвитку інсульту; пізніше співвідношення користі та ризику стає несприятливим. У перші 24 години після введення уникають внутрішньовенного гепарину та антиагрегантів, а якщо підшкірний гепарин необхідний за іншими показаннями, його доза не повинна перевищувати 10 000 МО на добу.
Протипоказання
Перелік протипоказань визначається ризиком кровотечі. Препарат не застосовують при встановленому геморагічному діатезі та при лікуванні пероральними антикоагулянтами, при внутрішньочерепному крововиливі в анамнезі або підозрі на триваючу внутрішньочерепну кровотечу, при явній або нещодавно перенесеній кровотечі з дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту, сечовивідних і статевих шляхів. До протипоказань належать також перенесені за останні 10 днів травматичний зовнішній масаж серця, пункції судин, які важко притиснути, і пологи; великі травми та обширні операції за останні 3 місяці, особливо на центральній нервовій системі; хронічний запальний процес у товстій кишці та активна виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки за останні 3 місяці.
Крім того, препарат протипоказаний при геморагічній ретинопатії, у тому числі діабетичній, тяжкій неконтрольованій артеріальній гіпертензії, розшаровуючій аневризмі аорти, бактеріальному ендокардиті та перикардиті, гострому панкреатиті, тяжких захворюваннях печінки — печінковій недостатності, цирозі, портальній гіпертензії з варикозом вен стравоходу, активному гепатиті, — а також при пухлинах центральної нервової системи та дисемінованому пухлинному процесі. Тромболізис при інфаркті міокарда протипоказаний, якщо симптоми тривають понад 24 години. При гострому ішемічному інсульті додаються власні обмеження: невідомий час початку симптомів або їх поява більше ніж за 3 години до початку лікування, швидке зменшення чи різке наростання неврологічної симптоматики перед інфузією, тяжкий інсульт, наприклад понад 25 балів за шкалою NIHSS, судоми в дебюті, підтверджений внутрішньочерепний крововилив або підозра на субарахноїдальний крововилив, лікування гепарином у попередні 48 годин, інсульт в анамнезі за супутнього цукрового діабету, інсульт за останні 3 місяці, тромбоцити менше ніж 100 000/мм³, систолічний тиск вище ніж 185 мм рт. ст. або діастолічний вище ніж 110 мм рт. ст., глюкоза крові нижче ніж 50 мг/дл або вище ніж 400 мг/дл, вік до 18 або понад 80 років.
Особливі вказівки та запобіжні заходи
У пацієнтів літнього віку препарат застосовують з особливою обережністю: у цій віковій групі вищий ризик геморагічного інсульту центральної нервової системи.
Підвищений ризик кровотечі відзначається і в пацієнтів, які нещодавно перенесли невеликі травми, біопсії паренхіматозних органів або внутрішньом'язові ін'єкції. Такі епізоди в найближчому анамнезі важливо з'ясувати до початку тромболітичної терапії.
Лікарські взаємодії
Ризик кровотечі підвищують пероральні антикоагулянти, антиагреганти та гепарин. При цьому лікування гепарином під контролем АЧТЧ і засобами, що пригнічують агрегацію тромбоцитів, при тромболізисі з приводу інфаркту міокарда та емболії легеневої артерії рекомендується — тобто комбінація не заборонена, а потребує контролю.
Інакше стоїть справа при ішемічному інсульті центральної нервової системи: у перші 24 години після введення препарату слід уникати ацетилсаліцилової кислоти та внутрішньовенного введення гепарину.
Вагітність і годування груддю
Під час вагітності та в період годування груддю Actilyse® 20 застосовують лише за безпосередньої загрози життю. Таке обмеження означає, що планового призначення в ці періоди не передбачається.
Рішення приймають після зіставлення ризику та очікуваної користі лікування в конкретній клінічній ситуації.
Побічні дії
Основна група небажаних явищ — кровотечі, що призводять до зниження гематокриту та рівня гемоглобіну. Поверхневі кровотечі зазвичай виникають з місць уколу або пошкоджених судин; внутрішні відбуваються у просвіт шлунково-кишкового тракту та сечовивідних шляхів, у заочеревинний простір, у центральну нервову систему, а також з паренхіматозних органів. Досить часто спостерігалися синці, носові кровотечі та кровоточивість ясен, тоді як значна крововтрата, що потребує переливання крові, трапляється рідко.
Найсерйознішим ускладненням при лікуванні гострого ішемічного інсульту є симптомний крововилив у мозок, який відзначається до 10% пацієнтів; при інфаркті міокарда та масивній легеневій емболії внутрішньочерепні крововиливи описані менш ніж в 1% випадків. Рідко застосування препарату призводить до емболії зміщеними тромботичними масами. У пацієнтів, яких лікують з приводу інфаркту міокарда, реперфузія часто супроводжується порушеннями серцевого ритму, які іноді потребують звичайної антиаритмічної терапії. У рідкісних випадках можливі нудота, блювання, зниження артеріального тиску та підвищення температури тіла; в поодиноких випадках описані симптоми з боку центральної нервової системи, наприклад судоми, частіше пов'язані з ішемією або крововиливом. Рідко розвиваються анафілактоїдні реакції: шкірний висип, кропив'янка, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк або шок.
Передозування
Передозування проявляється значущим зниженням рівня фібриногену та інших факторів зсідання крові, а клінічно — посиленням кровоточивості.
При вираженій кровотечі рекомендується переливання свіжозамороженої плазми або свіжої цільної крові.
Як отримати рецепт на Actilyse® 20 онлайн
Actilyse® 20 — рецептурний препарат для внутрішньовенного застосування при невідкладних станах: його вводять під наглядом лікаря, а при інсульті — під контролем фахівців з досвідом у галузі неврології. Перед призначенням лікар оцінює протипоказання, ризик кровотечі та час, що минув від появи симптомів.
Онлайн-консультація дає можливість обговорити ці питання дистанційно, а за наявності показань лікар виписує електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці.
