ACTI-trin: склад і форма випуску
ACTI-trin випускається у формі сиропу. У 5 мл сиропу міститься 1,25 мг трипролідину гідрохлориду, 30 мг псевдоефедрину гідрохлориду та 10 мг декстрометорфану гідроброміду. Таким чином, це трикомпонентний препарат, і кожна діюча речовина відповідає за свою групу симптомів.
Такий склад пояснює і зручність, і головне обмеження препарату. Зручність полягає в тому, що одним сиропом одночасно охоплюються кашель, набряк слизової оболонки носа та водянисті виділення. Обмеження полягає в тому, що разом з ACTI-trin не можна приймати інші ліки, що містять декстрометорфан, псевдоефедрин, трипролідин або інші антигістамінні засоби: це призвело б до дублювання доз.
Як діє ACTI-trin
Трипролідин — антигістамінний засіб. Він оборотно блокує гістаміновий рецептор типу H1, не даючи гістаміну зв'язатися з ним, і застосовується для усунення симптомів запалення слизової оболонки носа. У поєднанні з псевдоефедрином трипролідин пригнічує рефлекс чхання, зменшує кількість виділень з носа та інші прояви застуди. Псевдоефедрин — симпатоміметик: він діє на альфа-адренорецептори слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, спричиняючи звуження судин, завдяки чому зменшуються набряк і повнокров'я слизової оболонки носа та поліпшується носове дихання.
Декстрометорфан діє на кашльовий центр у довгастому мозку, підвищуючи поріг його чутливості й тим самим пригнічуючи кашльовий рефлекс. Компоненти різняться за часом дії: після приймання внутрішньо 2,5 мг трипролідину у дорослого дія починається через 1–2 години, досягає максимуму через 3 години і зберігається до 8 годин; псевдоефедрин починає діяти приблизно через 30 хвилин, і його ефект утримується до 4 годин; одноразова доза 10–20 мг декстрометорфану дає протикашльовий ефект протягом першої години, який зберігається до 4 годин.
Показання до застосування
Препарат застосовують для симптоматичного лікування запальних станів верхніх дихальних шляхів — грипу, застуди та інших інфекцій верхніх дихальних шляхів, — які перебігають із кашлем, набряком слизової оболонки носа та водянистими виділеннями з носа.
Ключове слово тут — «симптоматичне»: препарат полегшує стан, але не діє на причину інфекції. Саме тому він розрахований на короткий курс приймання: якщо симптоми зберігаються довше кількох днів, потрібна лікарська оцінка, а не продовження самолікування.
Спосіб застосування та дозування
Дозу відмірюють ложечкою або мірним стаканчиком, що додаються до упаковки. Кратність приймання обмежена не лише кількістю приймань на добу, а й мінімальним інтервалом: приймати сироп частіше ніж кожні 6 годин не можна, навіть якщо симптоми повернулися раніше.
| Вік | Разова доза | Режим приймання |
|---|---|---|
| Дорослі та діти віком понад 12 років | 10 мл сиропу | 3–4 рази на добу, не частіше ніж кожні 6 годин |
| Діти 7–12 років | 5 мл сиропу | 3–4 рази на добу, не частіше ніж кожні 6 годин |
| Діти віком до 7 років | не застосовується | — |
Перевищувати зазначені дози не можна: препарат містить три діючі речовини, і передозування будь-якої з них дає власний набір небезпечних симптомів. Якщо на тлі приймання симптоми зберігаються довше 3 днів, дозу не збільшують, а звертаються до лікаря.
Протипоказання
Препарат не застосовують при підвищеній чутливості до діючих речовин або до будь-якої допоміжної речовини. Він протипоказаний при одночасному лікуванні інгібіторами моноаміноксидази (ІМАО), а також протягом 2 тижнів після їх відміни. Не застосовують його і при бронхіальній астмі, тяжкій печінковій та нирковій недостатності, дихальній недостатності або ризику її розвитку, при кашлі з великою кількістю харкотиння, при кашлі, пов'язаному з бронхіальною астмою, та при муковісцидозі.
Окрема група протипоказань пов'язана із серцево-судинною системою: це тяжка артеріальна гіпертензія та тяжка ішемічна хвороба серця. Крім того, препарат не застосовують у вагітних і жінок, які годують груддю, а також у дітей віком до 7 років.
Особливі вказівки та запобіжні заходи
Якщо, попри приймання препарату, симптоми зберігаються довше 3 днів або інфекція перебігає з гарячкою, головним болем чи висипом, пацієнтові слід звернутися до лікаря для підбору відповідного лікування. Не можна починати приймання раніше ніж через 14 днів після припинення лікування інгібіторами моноаміноксидази. Під час лікування не слід приймати засоби, що пригнічують центральну нервову систему, — снодійні та заспокійливі, — а також алкоголь і продукти, що його містять.
- обережність при підвищеній функції щитоподібної залози, збільшенні передміхурової залози, глаукомі та підвищеному внутрішньоочному тиску;
- обережність при захворюваннях серця, артеріальній гіпертензії, цукровому діабеті та хворобах печінки;
- відмова від одночасного приймання інших засобів, що містять декстрометорфан, псевдоефедрин, трипролідин або інші антигістамінні речовини;
- урахування вмісту спирту: препарат містить 4,58% (об.) алкоголю, 181 мг у 5 мл, що відповідає 4,58 мл пива або 1,91 мл вина;
- шкода від такої кількості спирту можлива при хворобах печінки, алкоголізмі, епілепсії, ушкодженнях мозку, психічних захворюваннях, а також у вагітних і у дітей;
- можливість алергічних реакцій, у тому числі сповільненого типу, через метилпарагідроксибензоат у складі;
- повна відмова від керування транспортними засобами та роботи з механізмами на час лікування.
Останній пункт варто пояснити окремо. Препарат здатний порушувати здатність керувати транспортними засобами, оскільки може спричиняти сонливість та/або запаморочення, і це стосується не лише автомобіля, а й будь-якої роботи, що потребує швидкої реакції та стійкої уваги. Таке обмеження діє на весь час приймання препарату.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами
Найнебезпечніше поєднання — з інгібіторами моноаміноксидази: препарат посилює їхню дію і може спричинити колапс, кому, високу гарячку та підвищення артеріального тиску. Одночасне приймання засобів, що пригнічують центральну нервову систему, а також антихолінергічних препаратів або ліків з антихолінергічною дією може посилювати їхні ефекти. Псевдоефедрин у складі препарату здатний послаблювати дію низки гіпотензивних засобів — бретилію, бетанідину, гуанетидину, дебризохіну, метилдопи, а також альфа- і бета-адреноблокаторів. Поєднання з препаратами, що збуджують симпатичну нервову систему, — судинозвужувальними засобами для слизових оболонок, трициклічними антидепресантами, засобами, що знижують апетит, психотропними препаратами амфетаміноподібної дії, — іноді призводить до підвищення артеріального тиску.
Друга група взаємодій пов'язана з метаболізмом декстрометорфану: він розщеплюється ферментом CYP2D6 і зазнає інтенсивного метаболізму першого проходження. Сильні інгібітори цього ферменту — флуоксетин, пароксетин, хінідин, тербінафін — здатні підвищити концентрацію декстрометорфану в організмі багаторазово, а при поєднанні з хінідином вона може зрости до 20 разів, що збільшує ризик збудження, дезорієнтації, тремтіння, безсоння, діареї, пригнічення дихання та розвитку серотонінового синдрому. Хінідин при цьому пригнічує печінковий метаболізм декстрометорфану і може посилювати небажані реакції. Подібним чином впливають аміодарон, флекаїнід, пропафенон, сертралін, бупропіон, метадон, цинакальцет, галоперидол, перфеназин і тіоридазин; за потреби спільного приймання пацієнта спостерігають, а дозу декстрометорфану може знадобитися зменшити.
Вагітність і годування груддю
Даних про спільне застосування діючих речовин препарату у вагітних немає або вони вкрай обмежені. Препарат не рекомендується застосовувати під час вагітності, а також жінкам дітородного віку, які не використовують надійний метод контрацепції.
Діючі речовини проникають у грудне молоко, і їхній вплив на організм новонароджених, яких годували груддю жінки, що приймали препарат, було встановлено. Ці речовини можуть спричинити у новонародженого підвищення артеріального тиску, зупинку дихання, надмірне збудження або подразнення. Тому на час лікування препаратом годування груддю необхідно припинити.
Побічні дії
Небажані реакції при прийманні препарату реєструвалися дуже рідко, але зачіпають одразу кілька систем організму, що пояснюється складом із трьох діючих речовин. Найзначущішими є реакції з боку серця та нервової системи, а також утруднене сечовипускання у чоловіків зі збільшеною передміхуровою залозою.
- дуже рідко: порушення ритму серця, у тому числі тахікардія;
- дуже рідко: зниження настрою, стомлюваність, збудження, неспокій;
- дуже рідко: запаморочення, порушення сну, сонливість, галюцинації;
- дуже рідко: сухість слизової оболонки порожнини рота та носоглотки;
- дуже рідко: нудота, блювання, запор або діарея;
- дуже рідко: затримка сечі та болісне сечовипускання, особливо у чоловіків з ознаками збільшення передміхурової залози;
- дуже рідко: висип зі свербежем або без свербежу, кропив'янка.
Поява галюцинацій, вираженого збудження, порушень серцевого ритму або затримки сечі — привід припинити приймання та звернутися до лікаря. Те саме стосується шкірних реакцій: висип і кропив'янка можуть бути ознакою алергії як на діючі речовини, так і на допоміжні компоненти сиропу.
Передозування
Передозування декстрометорфану проявляється нудотою, блюванням, дистонією, збудженням, сплутаністю свідомості, сонливістю, оглушенням, ністагмом, атаксією, токсичною дією на серце з тахікардією та змінами на ЕКГ у вигляді подовження інтервалу QTc, а також токсичним психозом зі зоровими галюцинаціями та підвищеною збудливістю. При значному передозуванні можливі кома, пригнічення дихання та судоми. Інші прояви — запаморочення, дратівливість, дезорієнтація, слухові галюцинації, порушення сну, рухове занепокоєння, слабкість, зниження м'язового тонусу, сухість шкіри та слизових оболонок, підвищення артеріального тиску й температури тіла, утруднене сечовипускання.
При передозуванні протягом 3 годин після приймання слід викликати блювання та провести промивання шлунка. При пригніченні дихального центру потрібна підтримка дихання, при судомах — протисудомні засоби, іноді необхідна катетеризація сечового міхура. Виведення псевдоефедрину прискорюють препарати, що закиснюють сечу, або діаліз. Пацієнтам без симптомів, які прийняли надмірну дозу декстрометорфану протягом попередньої години, можна дати активоване вугілля; при седації або комі розглядають застосування налоксону в дозах, звичайних для лікування передозування опіоїдів, а при судомах і гіпертермії, спричиненій серотоніновим синдромом, застосовують бензодіазепіни та зовнішнє охолодження.
Як отримати рецепт на ACTI-trin онлайн
Для отримання рецепта на ACTI-trin потрібна консультація лікаря: препарат несумісний з інгібіторами моноаміноксидази, протипоказаний при бронхіальній астмі, тяжкій гіпертензії, ішемічній хворобі серця та тяжких порушеннях функції печінки й нирок, а також має вікові обмеження. Лікар з'ясує характер кашлю та нежитю, супутні захворювання та всі ліки, які приймає пацієнт.
Під час онлайн-консультації ці питання можна обговорити дистанційно, а за наявності показань лікар виписує електронний рецепт, який пацієнт використовує в обраній аптеці.
