Act-HIB: склад і форма випуску
Act-HIB — вакцина, яку готують безпосередньо перед введенням. Одна доза об'ємом 0,5 мл після відновлення містить 10 мкг капсульного полісахариду типу b, кон'югованого з 18–30 мкг правцевого анатоксину. Саме ця пара компонентів і визначає всю поведінку препарату: полісахарид відповідає за специфічність захисту, а білок-носій — за те, якою буде імунна відповідь на нього.
Слово «кон'югована» в описі вакцини не формальність. Полісахарид сам собою розпізнається імунною системою маленької дитини погано, а його хімічний зв'язок із білком змінює тип відповіді на протилежний за якістю. При цьому правцевий анатоксин тут виконує роль виключно носія: за жодних обставин Act-HIB не може замінити рутинну вакцинацію проти правця.
Як діє Act-HIB
Вакцина формує несприйнятливість до інвазивних інфекцій, спричинених Haemophilus influenzae типу b. У людини капсульний полісахарид — полірибозорибітолфосфат, скорочено PRP — викликає імунну відповідь і утворення антитіл проти PRP. Однак, як і всі полісахаридні антигени, він дає тимуснезалежну відповідь: повторні введення не посилюють її за типом бустера, а імуногенність у немовлят і дітей раннього віку залишається низькою.
Ковалентне зв'язування капсульного полісахариду з правцевим анатоксином дозволяє кон'югованій вакцині поводитися як тимусзалежний антиген. Завдяки цьому в немовлят і дітей молодшого віку формується специфічна серологічна відповідь проти PRP, виробляються специфічні антитіла IgG і виникає імунологічна пам'ять. У дослідженнях показано, що такі антитіла мають бактерицидні властивості та здатні опсонізувати антиген, а в дітей, щеплених починаючи з 2-го місяця життя, майже у всіх після третьої дози рівень антитіл проти PRP досягав захисних значень.
Показання до застосування
Вакцина показана для профілактики інвазивних захворювань, спричинених Haemophilus influenzae типу b, у дітей починаючи з 2-го місяця життя. До таких захворювань належать менінгіт, сепсис, запалення сполучної тканини, запалення суглобів, запалення надгортанника та інші тяжкі інфекції — тобто стани, за яких збудник проникає у зазвичай стерильні середовища організму.
У захисту є чіткі межі, і їх важливо розуміти заздалегідь. Вакцина не захищає від інфекцій, спричинених іншими типами Haemophilus influenzae, і не захищає від менінгітів, спричинених іншими мікроорганізмами. Вона також не замінює рутинного щеплення проти правця, попри присутність правцевого анатоксину в складі.
Спосіб застосування та дозування
Вакцину вводять внутрішньом'язово або глибоко підшкірно. Немовлятам і дітям раннього віку її рекомендується вводити в середню частину передньобічної поверхні чотириголового м'яза стегна, дітям старшого віку — в ділянку дельтоподібного м'яза. Внутрішньосудинне введення неприпустиме. Разова доза в усіх схемах однакова і становить 0,5 мл, а різниться лише число доз — воно залежить від віку, у якому розпочато вакцинацію.
| Вік початку вакцинації | Первинний курс | Додаткова доза |
|---|---|---|
| До 6 місяців | 3 дози по 0,5 мл з інтервалом 1–2 місяці | четверта доза через рік після третьої |
| 6–12 місяців | 2 дози по 0,5 мл з інтервалом 1 місяць | 0,5 мл у віці 18 місяців |
| Від 1 року до 5 років | 1 доза 0,5 мл | — |
Окрема ситуація — контакт із людиною, яка захворіла на інвазивну інфекцію, спричинену Haemophilus influenzae типу b. У цьому разі вакцинацію проводять за схемою, що відповідає віку того, хто мав контакт. Сам хворий також має бути щеплений: перенесена інфекція не гарантує формування захисту.
Протипоказання
Вакцину не вводять при відомій підвищеній чутливості до будь-якого з її компонентів, насамперед до правцевого анатоксину. Другим протипоказанням є реакція, що виникла після введення попередньої дози кон'югованої вакцини проти Haemophilus influenzae типу b.
Практичний сенс цих обмежень у тому, що перед кожним щепленням лікар уточнює, як дитина перенесла попередні введення вакцин і чи відзначалися в неї алергічні реакції на їхні компоненти. Тому батькам варто зберігати відомості про всі проведені щеплення та про самопочуття дитини після них.
Особливі вказівки та запобіжні заходи
Вакцину не можна вводити внутрішньосудинно: перед ін'єкцією необхідно переконатися, що голка не перебуває в кровоносній судині. При гарячці або гострому захворюванні щеплення слід відкласти. Як і у випадку будь-якої ін'єкційної вакцини, потенційно здатної спричинити негайну анафілактичну реакцію, у місці проведення щеплення має бути доступна відповідна медична допомога.
- дітей із вродженим або набутим імунодефіцитом щеплювати можна, але імунна відповідь може бути слабшою чи сильнішою залежно від стану імунної системи;
- при імуносупресивній терапії — кортикостероїдами, хіміотерапією та іншими засобами — вакцинацію рекомендується відкласти до завершення лікування;
- у глибоко недоношених дітей, народжених на 28-му тижні вагітності або раніше, при введенні доз первинної вакцинації слід ураховувати ризик апное;
- таким дітям потрібне спостереження за дихальною функцією протягом 48–72 годин, особливо якщо раніше відзначалися ознаки незрілості дихальної системи;
- відмовлятися від вакцинації недоношених дітей або відкладати її не слід — користь щеплення для цієї групи немовлят значна.
Усі перелічені ситуації не скасовують вакцинацію, а змінюють умови її проведення: де саме щеплювати, у який момент і як довго спостерігати за дитиною після ін'єкції. Рішення в кожному випадку приймає лікар, оцінивши стан дитини безпосередньо перед введенням вакцини.
Лікарські взаємодії
Цю вакцину можна вводити одночасно з іншими рекомендованими вакцинами: проти дифтерії, правця, кашлюку, поліомієліту, вірусного гепатиту B, кору, епідемічного паротиту та краснухи. Обов'язкова умова такого поєднання — введення препаратів у дві різні ділянки тіла.
Практичне значення цієї сумісності велике: вона дозволяє вбудувати щеплення проти Haemophilus influenzae типу b у загальний календар вакцинації та не збільшувати без потреби число окремих візитів. Порядок поєднання щеплень визначає лікар з урахуванням раніше введених доз.
Побічні дії
Act-HIB рідко вводять окремо: згідно з програмами дитячої вакцинації та рекомендаціями ВООЗ і Консультативного комітету з імунізації (ACIP), його зазвичай застосовують одночасно або в комбінації з вакцинами, що містять антигени дифтерії, правця та кашлюку, тому профіль безпеки відображає саме таке спільне використання. Безпеку оцінювали в контрольованих клінічних дослідженнях, у яких вакцину отримали понад 7000 здорових дітей молодше 2 років, майже завжди в поєднанні з цільноклітинною або безклітинною вакциною проти дифтерії, правця та кашлюку.
- дуже часто і часто: реакції в місці введення — біль, почервоніння, набряк та/або запалення, ущільнення;
- дуже часто: дратівливість;
- часто і нечасто: плач, у тому числі невтішний або незвичайний;
- нечасто: гарячка вище 39 °C;
- дуже рідко: реакції підвищеної чутливості;
- дуже рідко: судоми, що супроводжуються гарячкою або перебігають без неї;
- дуже рідко: кропив'янка, висип, свербіж;
- апное в глибоко недоношених дітей, народжених на 28-му тижні вагітності або раніше.
При спільному введенні з вакцинами проти дифтерії, правця та кашлюку частота й характер системних реакцій не відрізнялися від тих, що спостерігаються після введення лише цієї вакцини. Реакції, ймовірно пов'язані зі щепленням, відзначалися з частотою менше ніж 1 випадок на 100 доз, виникали зазвичай протягом 6–24 годин і були здебільшого минущими, легкими або помірно вираженими; збільшення їх частоти після наступних доз первинного курсу не спостерігалося. Після виходу вакцини на ринок дуже рідко повідомлялося про набряк нижніх кінцівок із синюшністю або минущим почервонінням, який з'являвся в перші години після щеплення і швидко минав самостійно без наслідків, не супроводжуючись порушеннями з боку серцево-судинної та дихальної систем.
Як отримати рецепт на Act-HIB онлайн
Для отримання рецепта на Act-HIB потрібна консультація лікаря: необхідно визначити схему введення за віком дитини, уточнити, які щеплення вже зроблено і як вони були перенесені, а також урахувати стан імунної системи та поточне самопочуття.
Онлайн-консультація дозволяє обговорити ці питання дистанційно, і за відсутності протипоказань лікар виписує електронний рецепт, за яким вакцину можна отримати в аптеці. Саме введення вакцини виконує медичний працівник.
