Acodin 150 Junior: склад і форма випуску
Acodin 150 Junior випускається у формі сиропу для приймання всередину. У 5 мл сиропу міститься 7,5 мг декстрометорфану гідроброміду та 50 мг декспантенолу. Це поєднання двох речовин із різними завданнями: перша пригнічує кашльовий рефлекс, діючи на рівні центральної нервової системи, друга бере участь в обмінних процесах і у відновленні слизової оболонки дихальних шляхів.
Рідку лікарську форму обрано не випадково: сироп дозволяє відміряти дозу з точністю до мілілітра, а отже, дібрати її і дорослому, і дитині шкільного віку. До складу сиропу входить сахароза — 2,625 г у кожних 5 мл. Про це варто пам'ятати пацієнтам із цукровим діабетом, а також людям із рідкісними спадковими порушеннями вуглеводного обміну, яким препарат не підходить.
Як діє Acodin 150 Junior
Декстрометорфан — протикашльова речовина центральної дії. Він впливає на кашльовий центр, розташований у довгастому мозку, і підвищує поріг кашльового рефлексу: подразнення, яке раніше запускало напад кашлю, перестає його спричиняти. У терапевтичних дозах декстрометорфан не пригнічує дихання і не порушує роботу війчастого апарату бронхів, тобто не заважає природному очищенню дихальних шляхів від слизу.
Ефект розвивається досить швидко: після приймання всередину протикашльова дія настає через 15–30 хвилин і зберігається 5–6 годин — цим і пояснюється рекомендована кратність приймання. Декспантенол в організмі легко окиснюється до пантотенової кислоти, яка входить до складу коферменту А. Через участь у процесах ацетилювання вона відіграє суттєву роль в обміні речовин, у тому числі в регенерації слизових оболонок дихальних шляхів.
Показання до застосування
Acodin 150 Junior застосовують для симптоматичного лікування сухого кашлю різного походження — тобто кашлю, не пов'язаного із затримкою харкотиння в дихальних шляхах. Ідеться про непродуктивний, виснажливий кашель, який не приносить полегшення і не виконує корисної роботи з очищення бронхів.
Розмежування між сухим і вологим кашлем принципове: якщо кашель супроводжується відходженням значної кількості харкотиння, пригнічувати його не слід. Саме тому рішення про призначення препарату і про тривалість його приймання ухвалює лікар, попередньо оцінивши характер кашлю.
Спосіб застосування та дозування
Флакон сиропу має мірний пристрій, яким і слід відміряти дозу: звичайною столовою ложкою потрібної точності не досягти. Їжа не впливає на всмоктування декстрометорфану, тому сироп можна приймати як під час їди, так і незалежно від приймання їжі.
| Вік | Разова доза | Максимальна кратність |
|---|---|---|
| Дорослі та діти віком від 12 років | 10 мл сиропу | до 4 разів на добу |
| Діти 6–12 років | 5 мл сиропу | до 4 разів на добу |
У пацієнтів зі значним порушенням функції нирок або печінки дозу слід зменшити або збільшити інтервали між прийманнями; конкретну схему визначає лікар. Така сама обережність потрібна людям із повільним метаболізмом за ферментом CYP2D6 і тим, хто одночасно приймає інгібітори цього ферменту.
Протипоказання
Препарат не застосовують за підвищеної чутливості до декстрометорфану, декспантенолу або будь-якої з допоміжних речовин сиропу. Несумісний він і з інгібіторами моноаміноксидази (МАО): препарат не призначають ні тим, хто приймає такі ліки зараз, ні тим, хто приймав їх протягом останніх 14 днів.
Ще два протипоказання пов'язані з диханням: це дихальна недостатність або ризик її розвитку, а також бронхіальна астма. За цих станів пригнічення кашльового рефлексу небажане, тому препарат не використовують незалежно від того, наскільки болісним видається кашель.
Особливі вказівки та запобіжні заходи
Декстрометорфан пригнічує кашель, але не усуває його причину. Кашель — симптом хвороби, тому якщо він не минає протягом 7 днів або повертається попри лікування, а також якщо захворювання перебігає з гарячкою, головним болем чи висипом, необхідно встановити причину кашлю і дібрати відповідне лікування. Препарат не застосовують при захворюваннях дихальних шляхів, що супроводжуються утворенням підвищеної кількості слизу, наприклад при бронхіті.
- особлива обережність у підлітків і молодих дорослих, а також у пацієнтів, у яких в анамнезі було зловживання ліками або психоактивними речовинами: випадки зловживання декстрометорфаном зареєстровані;
- зменшення дози або збільшення інтервалів між прийманнями за значної ниркової чи печінкової недостатності;
- повна відмова від алкоголю на час лікування — декстрометорфан посилює пригнічувальну дію алкоголю на центральну нервову систему;
- урахування вмісту сахарози, 2,625 г у 5 мл сиропу, у пацієнтів із цукровим діабетом;
- відмова від препарату за спадкової непереносимості фруктози, синдрому мальабсорбції глюкози та галактози, дефіциту сахарази-ізомальтази;
- обережність за повільного метаболізму CYP2D6 і за одночасного приймання інгібіторів цього ферменту.
Декстрометорфан метаболізується печінковим цитохромом P450 2D6, активність якого зумовлена генетично: приблизно у 10% населення цей метаболізм слабкий. У таких пацієнтів, як і в тих, хто приймає інгібітори CYP2D6, ефекти препарату можуть виявитися вираженішими та тривалішими. У терапевтичних дозах препарат не знижує психофізичну працездатність, здатність керувати транспортними засобами та обслуговувати механізми; у дозах вище рекомендованих він діє на центральну нервову систему пригнічувально.
Лікарські взаємодії
Декстрометорфан не можна застосовувати одночасно з інгібіторами МАО, а також протягом 14 днів після завершення лікування такими препаратами. Спільне призначення здатне спричинити симптоми з боку центральної нервової системи: запаморочення, збудження, значне підвищення температури тіла, нудоту, м'язове тремтіння та зростання артеріального тиску. Крім того, декстрометорфан посилює пригнічувальний вплив алкоголю на центральну нервову систему, тому спиртні напої на час лікування виключають.
Декстрометорфан метаболізується ферментом CYP2D6 і зазнає інтенсивного метаболізму першого проходження. Сильні інгібітори цього ферменту — флуоксетин, пароксетин, хінідин, тербінафін — здатні підвищити концентрацію декстрометорфану в організмі багаторазово; у поєднанні з хінідином вона може зрости до 20 разів. Це збільшує ризик токсичних ефектів: збудження, дезорієнтації, тремтіння, безсоння, діареї та пригнічення дихання, а також розвитку серотонінового синдрому. Подібним чином на метаболізм впливають аміодарон, флекаїнід, пропафенон, сертралін, бупропіон, метадон, цинакальцет, галоперидол, перфеназин і тіоридазин. Якщо одночасне приймання необхідне, за станом пацієнта спостерігають, а дозу декстрометорфану може знадобитися зменшити.
Вагітність та годування груддю
Добре задокументованих досліджень безпеки застосування препарату при вагітності немає. Тому призначати його майбутній матері можна лише в тому разі, якщо, на думку лікаря, користь для неї переважає потенційний ризик для плода. Самостійно починати приймання сиропу під час вагітності не слід.
Невідомо, чи проникає препарат у жіноче молоко, тому жінкам, які годують груддю, його застосовувати не слід. Якщо протикашльове лікування все ж необхідне, вибір препарату і питання про продовження годування груддю залишаються за лікарем.
Побічні дії
Після виходу препарату на ринок були зареєстровані небажані реакції, частоту яких на підставі наявних даних визначити неможливо. Більшість із них належить або до алергічних проявів, або до впливу на нервову систему. Окремої уваги заслуговує дистонія — мимовільні рухи, які частіше відзначалися в дітей.
- шкірні алергічні реакції: висип зі свербежем, кропив'янка, стійкі медикаментозні висипання;
- ангіоневротичний набряк, бронхоспазм та анафілактична реакція;
- психічні порушення психотичного характеру, включно з галюцинаціями та сплутаністю свідомості;
- мимовільні рухи (дистонія), особливо в дітей;
- сонливість, запаморочення периферичного або центрального походження;
- відчуття порожнечі в голові, втомлюваність, невиразна мова, ністагм.
Найнебезпечніші реакції негайного типу — анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк і бронхоспазм: у разі їх появи приймання препарату слід негайно припинити і звернутися по медичну допомогу. Поява в дитини мимовільних рухів, галюцинацій або сплутаності свідомості також потребує припинення приймання та лікарської оцінки.
Передозування
При передозуванні декстрометорфану можливі збудження, порушення і сплутаність свідомості, стан дезорієнтації, а також неврологічні симптоми: сонливість, запаморочення, відчуття порожнечі в голові, втомлюваність, невиразна мова, атаксія та ністагм. Трапляються нудота і блювання, а також психотичні розлади з галюцинаціями. Дуже великі дози здатні спричинити пригнічення дихання з його сповільненням — це найнебезпечніший прояв передозування.
Лікування передозування симптоматичне. Може бути проведено промивання шлунка. Повідомлялося про успішне застосування налоксону як специфічного антагоніста декстрометорфану при передозуванні в дітей. У всіх випадках приймання дози, що перевищує призначену, потрібно якомога швидше звернутися по медичну допомогу.
Як отримати рецепт на Acodin 150 Junior онлайн
Для отримання рецепта на Acodin 150 Junior необхідна консультація лікаря: препарат несумісний з інгібіторами МАО, протипоказаний при бронхіальній астмі та дихальній недостатності, а доза залежить від віку і від стану нирок та печінки. Лікар уточнить характер і тривалість кашлю, супутні захворювання та всі ліки, які приймає пацієнт.
Онлайн-консультація дозволяє обговорити ці питання дистанційно, а за наявності показань лікар виписує електронний рецепт, який можна використати в зручній для пацієнта аптеці.
