Acebis: склад і форма випуску
Acebis випускається у вигляді твердих капсул і являє собою фіксовану комбінацію двох діючих речовин із різними механізмами дії. Одна капсула містить 5 мг або 10 мг раміприлу, а також 2,5 мг, 5 мг або 10 мг бісопрололу фумарату. Дозування підібрані так, щоб капсула відповідала тим дозам раміприлу та бісопрололу, які пацієнт уже отримує окремо.
У цьому й полягає сенс комбінованої форми: вона не призначена для початку лікування, а слугує заміною двом таблеткам. Якщо потрібно змінити дозу хоча б одного з компонентів, лікар повертається до роздільного підбору доз раміприлу та бісопрололу.
Як діє Acebis
Бісопролол — високо селективний блокатор бета1-адренорецепторів без внутрішньої симпатоміметичної активності та без клінічно значущої мембраностабілізувальної дії. До бета2-рецепторів гладеньких м’язів бронхів і судин, а також до бета2-рецепторів, що беруть участь у регуляції обміну речовин, він має лише слабку спорідненість. Тому зазвичай бісопролол не впливає ні на опір дихальних шляхів, ні на метаболічні процеси, що залежать від бета2-рецепторів.
Раміприл є проліками: в організмі він перетворюється на активний метаболіт раміприлат, який пригнічує ангіотензинперетворювальний фермент. У плазмі та тканинах цей фермент перетворює ангіотензин I на потужну судинозвужувальну речовину ангіотензин II, а крім того руйнує брадикінін, що розширює судини. Зменшення утворення ангіотензину II разом із гальмуванням розщеплення брадикініну призводить до розширення судин.
Показання до застосування
Acebis призначають як замісну терапію при артеріальній гіпертензії, а також при артеріальній гіпертензії, що поєднується з хронічним коронарним синдромом. Йдеться про пацієнтів з вираженим серцево-судинним захворюванням атеросклеротичного походження — ішемічною хворобою серця, перенесеним інсультом, захворюванням периферичних судин в анамнезі — або про пацієнтів із цукровим діабетом і принаймні одним серцево-судинним фактором ризику.
Друге напрямок — хронічна серцева недостатність зі зниженою систолічною функцією лівого шлуночка в рамках вторинної профілактики після гострого інфаркту міокарда: таке лікування зменшує смертність в гострій фазі у пацієнтів з ознаками серцевої недостатності, що виникла більш ніж через 48 годин після інфаркту. Комбінацію застосовують у дорослих, у яких досягнуто контроль на тлі прийому раміприлу та бісопрололу в тих самих дозах.
Спосіб застосування та дози
Звичайна доза — одна капсула один раз на добу, вранці, до їди. Призначенню комбінації передують щонайменше чотири тижні стабільного стану на тих самих дозах раміприлу та бісопрололу окремо. Для початку лікування фіксована комбінація не підходить, а якщо дозу потрібно змінити, підбір проводять окремо для кожного компонента.
Порушення функції нирок
Оптимальну початкову та підтримувальну дозу при порушенні функції нирок підбирають індивідуально, підвищуючи дози раміприлу та бісопрололу роздільно. Орієнтиром слугує добова доза раміприлу, яка залежить від кліренсу креатиніну.
| Кліренс креатиніну, мл/хв | Максимальна добова доза раміприлу |
|---|---|
| 60 і вище | 10 мг |
| 30–60 | 5 мг |
| 10–30 | комбінація не підходить |
Печінка, похилий вік, діти
При легких і помірних порушеннях функції печінки лікування починають тільки під суворим лікарським наглядом, причому максимальна добова доза раміприлу становить 2,5 мг, тому дозу підбирають окремими препаратами. У пацієнтів похилого та ослабленого віку початкові дози раміприлу мають бути нижчими, а їх підвищення — більш поступовим. Безпека та ефективність у дітей і підлітків не встановлені, тому в цій віковій групі препарат не рекомендується.
Протипоказання
Acebis не застосовують при підвищеній чутливості до діючих речовин, будь-якої допоміжної речовини або будь-якого іншого інгібітора АПФ. З боку серця протипоказаннями є гостра серцева недостатність і епізоди декомпенсації, що вимагають внутрішньовенного введення інотропних засобів, кардіогенний шок, передсердно-шлуночкова блокада II або III ступеня без кардіостимулятора, синдром слабкості синусового вузла, синоатріальна блокада, симптоматична брадикардія та симптоматична артеріальна гіпотензія.
- тяжка бронхіальна астма або тяжка хронічна обструктивна хвороба легень;
- тяжкі форми облітерувальних захворювань периферичних артерій і синдрому Рейно;
- нелікована феохромоцитома, а також метаболічний ацидоз;
- ангіоневротичний набряк в анамнезі на тлі інгібітора АПФ, спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк;
- другий і третій триместри вагітності;
- поєднання з аліскіреном у пацієнтів із діабетом або порушенням функції нирок при швидкості фільтрації нижче 60 мл/хв/1,73 м2;
- поєднання з препаратом, що містить сакубітрил і валсартан;
- значущий двобічний стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки.
Окремо обумовлені екстракорпоральні процедури, при яких кров контактує з негативно зарядженими поверхнями: під час лікування їх не проводять.
Особливі вказівки та заходи безпеки
Пацієнти з вираженою активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи схильні до ризику різкого зниження артеріального тиску та погіршення функції нирок, особливо при першому прийомі інгібітора АПФ або діуретика і при першому підвищенні дози. Так буває при тяжкій гіпертензії, декомпенсованій серцевій недостатності, значущій перешкоді притоку або відтоку крові з лівого шлуночка, однобічному стенозі ниркової артерії, дефіциті рідини та солей, цирозі печінки з асцитом, а також при великих операціях. Зневоднення та нестачу солі за можливості коригують до початку лікування.
- функцію нирок оцінюють до лікування і в його процесі, особливо в перші тижні та після трансплантації нирки;
- контролюють калій: інгібітори АПФ пригнічують вивільнення альдостерону й здатні спричиняти гіперкаліємію, особливо при нирковій недостатності та у віці старше 70 років;
- у пацієнтів похилого віку регулярно визначають натрій через ризик гіпонатріємії;
- контролюють кількість лейкоцитів: описані нейтропенія й агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія;
- подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи не рекомендується;
- сухий наполегливий кашель типовий для інгібіторів АПФ і минає після припинення лікування;
- при діабеті з великими коливаннями глюкози бісопролол може маскувати ознаки гіпоглікемії, а при тиреотоксикозі — згладжувати симптоми;
- при псоріазі в анамнезі бета-адреноблокатори призначають тільки після оцінки користі та ризику.
Ангіоневротичний набряк
На тлі інгібіторів АПФ спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку, зокрема набряку кишечника, який проявляється болем у животі з нудотою та блюванням або без них. При появі набряку раміприл відміняють, негайно розпочинають невідкладне лікування та спостерігають за пацієнтом не менше 12–24 годин. Ризик вищий при одночасному прийомі рацекадотрилу, інгібіторів mTOR і вілдагліптину.
Припинення лікування та операції
Різко припиняти прийом бета-адреноблокатора не можна, особливо при ішемічній хворобі серця: це загрожує тимчасовим погіршенням стану серця. Дозу знижують поступово, окремо для кожного компонента, бажано протягом двох тижнів. Якщо частота серцевих скорочень у спокої опускається нижче 50–55 ударів на хвилину і з’являються симптоми брадикардії, дозу зменшують. Перед операцією анестезіолог повинен знати про бета-блокаду; за потреби відміну завершують приблизно за 48 годин до наркозу, а прийом раміприлу припиняють за день до втручання. Препарат містить лактозу й не підходить пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або мальабсорбцією глюкози та галактози.
Лікарські взаємодії
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи — одночасне застосування інгібітора АПФ з антагоністом рецепторів ангіотензину II або аліскіреном — супроводжується більш частою гіпотензією, гіперкаліємією та погіршенням функції нирок, ніж монотерапія. Поєднання з сакубітрилом і валсартаном протипоказане через ризик ангіоневротичного набряку: між останньою дозою одного препарату й початком прийому іншого має минути не менше 36 годин.
- калійзберігальні діуретики, препарати калію та замінники солі, триметоприм і ко-тримоксазол — значне підвищення калію;
- циклоспорин і гепарин — ризик гіперкаліємії, необхідний контроль калію;
- інші гіпотензивні засоби й діуретики, нітрати, трициклічні антидепресанти, засоби для наркозу, баклофен і алкоголь — посилення зниження тиску;
- препарати літію — уповільнення виведення та ризик токсичності;
- інсулін і пероральні цукрознижувальні засоби — посилення зниження глюкози, при цьому бета-блокада маскує ознаки гіпоглікемії;
- нестероїдні протизапальні засоби — послаблення гіпотензивного ефекту, погіршення функції нирок і підвищення калію;
- верапаміл і дилтіазем, антиаритмічні засоби класів I і III, серцеві глікозиди та мефлохін — брадикардія й уповільнення передсердно-шлуночкової провідності.
Окремої уваги потребують очні краплі з бета-адреноблокаторами, що підсилюють системну дію бісопрололу, та інгібітори моноаміноксидази, крім інгібіторів МАО-B: вони підсилюють зниження тиску, але створюють ризик гіпертонічного кризу.
Вагітність і грудне вигодовування
Виходячи з даних щодо окремих компонентів, препарат не рекомендується в першому триместрі вагітності й протипоказаний у другому та третьому. Вплив інгібіторів АПФ у другій половині вагітності є токсичним для плода: погіршується функція нирок, розвивається маловоддя, уповільнюється окостеніння кісток черепа; у новонародженого можливі ниркова недостатність, зниження тиску та гіперкаліємія.
Дія бісопрололу також може несприятливо впливати на вагітність і плід: знижується кровотік через плаценту, що пов’язано із затримкою росту, внутрішньоутробною загибеллю, викиднем або передчасними пологами, а в плода й новонародженого можливі гіпоглікемія та брадикардія, яких зазвичай очікують у перші троє діб життя. Жінкам, які планують вагітність, лікування заздалегідь змінюють на препарати з підтвердженим профілем безпеки. У період грудного вигодовування препарат не рекомендується: невідомо, чи проникає бісопролол у грудне молоко, а даних щодо раміприлу при годуванні немає.
Побічні дії
Найчастіші небажані реакції бісопрололу — головний біль, запаморочення, посилення серцевої недостатності, зниження артеріального тиску, відчуття холоду в кінцівках, нудота, блювання, біль у животі, діарея, закрепи, слабкість і втомлюваність. Для раміприлу характерні наполегливий сухий кашель і реакції, пов’язані з гіпотензією. До тяжких реакцій відносять ангіоневротичний набряк, гіперкаліємію, порушення функції нирок або печінки, панкреатит, тяжкі шкірні реакції та нейтропенію з агранулоцитозом.
- дуже часто: брадикардія;
- часто: гіпотензія та пов’язані з нею прояви, у тому числі ортостатична, непритомність, підвищення калію в крові;
- часто: кашель, задишка, бронхіт і синусит, біль у грудній клітці;
- нечасто: порушення передсердно-шлуночкової провідності, серцебиття, тахікардія, аритмії, стенокардія;
- нечасто: бронхоспазм із загостренням астми, ниркова недостатність, набряки, порушення сну та настрою;
- рідко й дуже рідко: агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, васкуліт, загострення псоріазу, панкреатит.
При набряку обличчя, губ, язика або гортані, утрудненні дихання, вираженій слабкості з гарячкою або тяжкому висипі прийом слід припинити й негайно звернутися по медичну допомогу.
Передозування
Відомостей про передозування самої комбінації в людей немає, тому орієнтуються на дані щодо її компонентів. При надлишку бета-адреноблокатора найчастіше виникають брадикардія, зниження артеріального тиску, бронхоспазм, гостра серцева недостатність і гіпоглікемія; чутливість до разової великої дози бісопрололу сильно відрізняється, а пацієнти з серцевою недостатністю особливо уразливі. Прийом припиняють і проводять підтримувальне та симптоматичне лікування: при брадикардії вводять атропін внутрішньовенно, при недостатній відповіді обережно застосовують ізопреналін, іноді потрібна тимчасова електрокардіостимуляція.
При гіпотензії вводять рідини й судинозвужувальні засоби, може бути корисний внутрішньовенний глюкагон; при гострому погіршенні серцевої недостатності — діуретики, інотропні засоби та вазодилататори, при бронхоспазмі — бронхолітики, при гіпоглікемії — глюкозу. Передозування інгібітора АПФ проявляється надмірним розширенням судин із вираженою гіпотензією та шоком, брадикардією, електролітними порушеннями й нирковою недостатністю. Діаліз видаляє бісопролол лише в незначній мірі, а раміприлат погано виводиться при гемодіалізі.
Як отримати рецепт на Acebis онлайн
Рецепт на Acebis виписує лікар: комбінація не підходить для початку лікування, потребує попередньої стабілізації на тих самих дозах раміприлу та бісопрололу й має багато протипоказань з боку серця, легень і нирок. Під час онлайн-консультації лікар уточнює поточну терапію, показники тиску й пульсу, супутні захворювання та результати аналізів.
За наявності показань за підсумками консультації оформлюється електронний рецепт, який можна пред’явити в аптеці.
