Accupro® 5: склад і форма випуску
Accupro® 5 — таблетки, покриті оболонкою, з найменшим вмістом діючої речовини серед дозувань препарату. В одній таблетці 5,416 мг хінаприлу гідрохлориду, що відповідає 5 мг хінаприлу. Інші варіанти містять 10,832 мг, 21,664 мг і 43,328 мг солі, тобто 10, 20 і 40 мг хінаприлу, і застосовуються, коли лікування вже підібрано і потрібна вища доза.
Допоміжні речовини включають лактозу: пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази типу Лаппа або синдромом мальабсорбції глюкози й галактози препарат не підходить. Ще один компонент — магнію карбонат, через який одночасний прийом із тетрацикліном знижує всмоктування останнього.
Як діє Accupro® 5
Хінаприлу гідрохлорид — сіль етилового ефіру несульфгідрильного інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту; в організмі утворюється активний метаболіт хінаприлат, який і пригнічує роботу цього ферменту. У пацієнтів із легкою та помірною артеріальною гіпертензією дози від 10 до 40 мг знижують тиск як у положенні сидячи, так і стоячи, при мінімальному впливі на пульс. Ефект починається вже протягом першої години після прийому, досягає піка через 2–4 години, а максимальне зниження тиску в деяких пацієнтів настає після двох тижнів лікування.
Механізм зниження тиску пов’язаний зі зменшенням опору периферичних і ниркових судин; частота серцевих скорочень, серцевий індекс, нирковий кровотік і клубочкова фільтрація при цьому майже не змінюються. При серцевій недостатності хінаприл зменшує периферичний опір, середній, систолічний і діастолічний тиск і тиск заклинювання в легеневій артерії, одночасно збільшуючи хвилинний об’єм серця. Описано також покращення функції ендотелію судин за рахунок більшої доступності оксиду азоту — порушення роботи ендотелію вважають важливою ланкою розвитку коронарної хвороби.
Показання до застосування
Основне показання — есенціальна артеріальна гіпертензія. Хінаприл ефективний як єдиний препарат і як частина комбінації з тіазидними діуретиками та бета-адреноблокаторами; таке поєднання посилює зниження тиску порівняно з роздільним застосуванням тих самих засобів.
Друге показання — застійна серцева недостатність. У цьому випадку хінаприл додають до діуретичних препаратів та/або серцевих глікозидів (глікозидів наперстянки) як допоміжний засіб, а не як основу лікування.
Спосіб застосування та дози
Доза 5 мг найчастіше використовується як стартова в ситуаціях, що потребують обережності. Саме з 5 мг починають лікування у пацієнтів, які продовжують приймати діуретики, — потім дозу поступово підвищують до задовільної клінічної відповіді. З 5 мг один або два рази на добу починають і терапію застійної серцевої недостатності; після першого прийому за пацієнтом уважно спостерігають через можливу гіпотонію, а за доброї переносимості дозу доводять до ефективної, яка зазвичай становить 10–40 мг на добу у два прийоми разом із уже призначеними препаратами.
Якщо діуретики не застосовуються, при гіпертензії починають з 10 або 20 мг на добу і за потреби подвоюють дозу до підтримувальної 20 або 40 мг на добу, прийнятої один раз або у два прийоми; інтервал між змінами дози — чотири тижні. Тривалий контроль тиску в більшості пацієнтів досягається одноразовим прийомом на добу, а максимальні застосовані дози сягали 80 мг на добу. Пацієнтам літнього віку зазвичай призначають початкову дозу 10 мг один раз на добу. Рекомендацій щодо дозування у дітей немає.
Дози при порушенні функції нирок
Хінаприл виводиться нирками, тому при їх недостатності стартову дозу зменшують: 5 мг рекомендується при кліренсі креатиніну 30–60 мл/хв. Якщо перша доза перенесена добре, з наступного дня можливий прийом двічі на добу, а за відсутності гіпотонії та погіршення ниркових показників дозу підвищують з інтервалом в один тиждень.
| Кліренс креатиніну, мл/хв | Початкова доза хінаприлу |
|---|---|
| понад 60 | 10 мг |
| 30–60 | 5 мг |
| 10–30 | 2,5 мг |
| менше 10 | даних для рекомендацій немає |
Протипоказання
Препарат не застосовують при підвищеній чутливості до хінаприлу або будь-якої допоміжної речовини, а також якщо у пацієнта коли-небудь розвивався ангіоневротичний набряк на тлі інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту. Спадковий та ідіопатичний ангіоневротичний набряк також виключають призначення.
- підвищена чутливість до діючої або допоміжної речовини;
- ангіоневротичний набряк в анамнезі на тлі інгібіторів АПФ;
- спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк;
- другий і третій триместри вагітності;
- звуження шляхів відтоку крові з лівого шлуночка серця;
- поєднання з препаратами аліскірену при цукровому діабеті або швидкості клубочкової фільтрації нижче 60 мл/хв/1,73 м².
Особливі вказівки та заходи застереження
Препарат не слід застосовувати при стенозі аорти. Реакції підвищеної чутливості можливі й без алергії або бронхіальної астми в анамнезі. Окремо враховують ризик ангіоневротичного набряку: при появі гортанного стридору, набряку обличчя, язика або голосової щілини прийом негайно припиняють, оскільки набряк гортані може призвести до смерті. При загрозі непрохідності дихальних шляхів вводять підшкірно 0,3–0,5 мл розчину адреналіну 1:1000. Можливий і набряк кишечника, що проявляється болем у животі та минає після відміни препарату.
Гіпотонія на початку лікування
Симптоматичне зниження тиску при неускладненій гіпертензії спостерігається рідко, але стає імовірнішим при зменшеному внутрішньосудинному об’ємі: на тлі діуретиків, дієти з низьким вмістом солі, діалізу, блювання або діареї, а також при тяжкій ренінзалежній гіпертензії. Пацієнта укладають на спину і за потреби вводять внутрішньовенно фізіологічний розчин.
Переходяща гіпотонія не забороняє продовжувати лікування, однак вимагає обговорити зменшення дози препарату або супутнього діуретика. У пацієнтів із застійною серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця й захворюваннями судин мозку лікування починають під суворим наглядом: надмірне падіння тиску здатне спричинити інфаркт міокарда або порушення мозкового кровообігу. Спостереження особливо важливе в перші два тижні і при кожному підвищенні дози.
Контроль під час терапії
- функція нирок — період напіввиведення хінаприлату зростає при зниженні кліренсу креатиніну, при значенні нижче 10 мл/хв препарат не рекомендується;
- калій у сироватці — гіперкаліємія можлива і при монотерапії, ризик вищий із калійзберігаючими засобами;
- лейкоцити — рідко описані агранулоцитоз і пригнічення кісткового мозку, особливо при колагенозах;
- печінкові показники — при жовтяниці або помітному зростанні активності ферментів прийом припиняють;
- глюкоза крові в перші місяці лікування у пацієнтів із діабетом через ризик гіпоглікемії;
- процедури з контактом крові та високопроникними мембранами, а також аферез ліпопротеїнів з декстрансульфатом — ризик анафілактоїдних реакцій;
- керування автомобілем і робота з механізмами — здатність до них може порушуватися на початку лікування.
Лікарські взаємодії
Через магнію карбонат у складі одночасний прийом із тетрацикліном зменшує всмоктування тетрацикліну на 28–37%. Найбільш значуща взаємодія з діуретиками: якщо їх прийом розпочато нещодавно, старт терапії хінаприлом може різко знизити тиск. Тому діуретик за можливості відміняють за кілька днів, а якщо це неможливо — починають із зменшеної дози хінаприлу і спостерігають за пацієнтом не менше двох годин після першого прийому.
Одночасна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи одразу кількома способами — інгібітором АПФ разом з антагоністом рецепторів ангіотензину II або аліскіреном — підвищує частоту гіпотонії, гіперкаліємії та порушення функції нирок, тому не рекомендується. При діабетичній нефропатії поєднання інгібітора АПФ та антагоніста рецепторів ангіотензину II не застосовують.
- калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники солі з калієм — гіперкаліємія;
- триметоприм і його комбінація з сульфаметоксазолом — тяжка гіперкаліємія в осіб літнього віку та при нирковій недостатності;
- літій — підвищення концентрації в сироватці та ознаки токсичності;
- нестероїдні протизапальні засоби та інгібітори ЦОГ-2 — погіршення функції нирок, послаблення зниження тиску;
- темсиролімус і вілдагліптин — зростання ризику ангіоневротичного набряку;
- алопуринол, цитостатики, імунодепресанти, системні кортикостероїди, прокаїнамід — лейкопенія;
- алкоголь, барбітурати, опіоїди — посилення ортостатичної гіпотонії;
- антациди — зниження біодоступності препарату.
Вагітність і грудне вигодовування
Застосовувати інгібітори АПФ у першому триместрі вагітності не рекомендується, а в другому й третьому триместрах вони протипоказані. Результати епідеміологічних досліджень щодо тератогенного ризику впливу в першому триместрі неоднозначні, але невелике підвищення ризику виключити не можна. Жінкам, які планують вагітність, за відсутності необхідності в цій терапії підбирають інший антигіпертензивний препарат із підтвердженою безпекою, а при виявленні вагітності лікування припиняють негайно.
Вплив у другому й третьому триместрах може бути фетотоксичним: знижується функція нирок плода, зменшується кількість навколоплідних вод, затримується окостеніння кісток черепа; у новонародженого можливі ниркова недостатність, гіпотонія та гіперкаліємія. У таких випадках рекомендується ультразвукове дослідження нирок і черепа плода, а за дитиною спостерігають через ризик гіпотонії. Концентрація хінаприлу в грудному молоці дуже мала, однак при вигодовуванні недоношених дітей препарат не рекомендується в перші тижні після пологів.
Побічні дії
Часто зустрічаються кашель і задишка, запаморочення, головний біль і парестезії, зниження тиску, гіперкаліємія, безсоння, нудота, блювання, діарея, диспепсія та біль у животі, біль у спині та м’язах, біль у грудній клітці, втомлюваність, астенія, фарингіт і нежить. До частих відносять і лабораторні зміни — зростання креатиніну та азоту сечовини в крові, які зазвичай зменшуються в міру продовження лікування.
- нечасто: бронхіт, синусит, інфекції сечовивідних шляхів, сухість у роті та горлі;
- нечасто: серцебиття, стенокардія, тахікардія, інфаркт міокарда, розширення судин;
- нечасто: сонливість, нервозність, депресія, дезорієнтація, транзиторна ішемічна атака;
- нечасто: свербіж, висип, пітливість, ангіоневротичний набряк, імпотенція, набряки, гарячка;
- рідко: непритомність, порушення рівноваги, бронхоспазм, закреп, порушення смаку, кропив’янка, багатоформна еритема;
- дуже рідко: кишкова непрохідність, ангіоневротичний набряк кишечника, нечіткість зору;
- частота невідома: нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична анемія;
- частота невідома: порушення мозкового кровообігу, панкреатит, жовтяниця, гепатит, синдром Стівенса — Джонсона.
Шкірні зміни можуть супроводжуватися гарячкою, болем у м’язах і суглобах, запаленням судин і серозних оболонок, еозинофілією та лейкоцитозом. Ангіоневротичний набряк верхніх дихальних шляхів в поодиноких випадках призводив до їх непрохідності, а панкреатит на тлі інгібіторів АПФ іноді закінчувався смертю, тому при тяжких реакціях прийом негайно припиняють і звертаються по медичну допомогу.
Передозування
Даних про лікування передозування препарату в людей немає. Найбільш ймовірним його проявом при монотерапії вважають тяжку артеріальну гіпотонію; у цьому випадку може бути введений внутрішньовенно фізіологічний розчин.
Подальше лікування — симптоматичне і підтримувальне, відповідно до прийнятої медичної практики. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз мало впливають на виведення хінаприлу і хінаприлату. Середня летальна доза при прийомі всередину в мишей і щурів становить від 1440 до 4280 мг на кілограм маси тіла.
Як отримати рецепт на Accupro® 5 онлайн
Рецепт на Accupro® 5 виписує лікар після консультації: мінімальна дозування використовується на початку лікування і при зниженій функції нирок, тому важливо оцінити кліренс креатиніну, рівень калію й поточну терапію діуретиками. Під час онлайн-консультації лікар уточнює діагноз, супутні захворювання та переносимість лікування. За наявності показань оформлюється електронний рецепт, який можна використати в аптеці.
