Accupro® 40: склад і форма випуску
Accupro® 40 — таблетки, вкриті оболонкою, з найвищим вмістом діючої речовини в лінійці. Одна така таблетка містить 43,328 мг хінаприлу гідрохлориду, що відповідає 40 мг хінаприлу. Інші дозування містять 5,416 мг, 10,832 мг і 21,664 мг солі, тобто 5, 10 і 20 мг хінаприлу, і застосовуються на етапі підбору дози.
Окрім діючої речовини, таблетка містить лактозу: при рідкісній спадковій непереносимості галактози, дефіциті лактази типу Лаппа чи синдромі мальабсорбції глюкози й галактози препарат не застосовують. У складі також присутній магнію карбонат, через що хінаприл зменшує всмоктування тетрацикліну.
Як діє Accupro® 40
Діюча речовина являє собою сіль хінаприлу — етилового ефіру несульфгідрильного інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту, активною формою якого є хінаприлат. У пацієнтів із легкою та помірною артеріальною гіпертензією дози від 10 до 40 мг знижують тиск і в положенні сидячи, і в положенні стоячи, майже не впливаючи на частоту серцевих скорочень. Дія починається протягом першої години, максимум припадає приблизно на 2–4 години після прийому, а повний ефект у частини пацієнтів досягається лише через два тижні регулярної терапії й надалі стабільно зберігається.
Зниження тиску зумовлене зменшенням опору периферичних і ниркових судин; серцевий індекс, нирковий кровотік і клубочкова фільтрація при цьому практично не змінюються. У пацієнтів із серцевою недостатністю хінаприл знижує периферичний опір, середній, систолічний і діастолічний тиск, тиск заклинювання в легеневій артерії та збільшує серцевий викид. В спостереженні за 149 пацієнтами після планової операції аортокоронарного шунтування доза 40 мг на добу протягом року зменшувала частоту епізодів ішемії порівняно з плацебо; крім того, у пацієнтів з ішемічною хворобою серця хінаприл поліпшував функцію ендотелію коронарних і плечових артерій за рахунок підвищення доступності оксиду азоту.
Показання до застосування
Препарат застосовують при есенціальній артеріальній гіпертензії. Хінаприл діє і сам по собі, і в схемах із тіазидними діуретиками та бета-адреноблокаторами: сумісне призначення знижує тиск сильніше, ніж ці засоби окремо, тому комбінації використовують, коли монотерапія не дає потрібного результату.
Друге показання — застійна серцева недостатність, при якій хінаприл призначають як доповнення до діуретичних препаратів та/або серцевих глікозидів (глікозидів наперстянки). Самостійним засобом лікування серцевої недостатності він не є.
Спосіб застосування та дози
Доза 40 мг належить до підтримувальних: до неї доходять поступово. При гіпертензії у пацієнта, який не приймає діуретики, починають із 10 або 20 мг на добу, потім за недостатнього ефекту дозу подвоюють до підтримувальної — 20 або 40 мг на добу, в один прийом або у два розділені прийоми. Інтервал між змінами дози має становити чотири тижні. Для більшості пацієнтів для тривалого контролю тиску достатньо одного прийому на добу; у клінічній практиці застосовувалися дози до 80 мг на добу.
Якщо діуретики продовжують прийматися, стартова доза хінаприлу становить 5 мг із подальшим підвищенням до задовільної клінічної відповіді. При застійній серцевій недостатності починають з 5 мг один або два рази на добу під наглядом через ризик гіпотензії, а за доброї переносимості підвищують до ефективної дози, яка зазвичай становить 10–40 мг на добу у два прийоми разом із раніше призначеним лікуванням. У пацієнтів літнього віку початкова доза — 10 мг один раз на добу з подальшим підвищенням. Рекомендацій щодо застосування в дітей немає.
Корекція дози при нирковій недостатності
Швидкість виведення хінаприлу безпосередньо пов’язана з роботою нирок, тому стартову дозу визначають за кліренсом креатиніну, а до підтримувальних значень піднімаються повільно — з тижневими інтервалами й лише за відсутності гіпотензії та погіршення ниркових показників. За доброї переносимості першої дози з наступного дня можливий перехід на дворазовий прийом.
| Кліренс креатиніну, мл/хв | Початкова доза хінаприлу |
|---|---|
| понад 60 | 10 мг |
| 30–60 | 5 мг |
| 10–30 | 2,5 мг |
| менше 10 | доза не визначена, даних недостатньо |
Протипоказання
Абсолютною перешкодою до призначення є підвищена чутливість до хінаприлу або будь-якої допоміжної речовини препарату. Його також не призначають пацієнтам, у яких раніше розвивався ангіоневротичний набряк на тлі прийому інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту, а також пацієнтам зі спадковим або ідіопатичним ангіоневротичним набряком.
Препарат протипоказаний у другому й третьому триместрах вагітності та при звуженні шляхів відтоку крові з лівого шлуночка серця. Крім того, його не можна поєднувати із засобами, що містять аліскірен, якщо у пацієнта цукровий діабет або порушена функція нирок зі швидкістю клубочкової фільтрації нижче 60 мл/хв/1,73 м².
Особливі вказівки та заходи безпеки
При стенозі аорти препарат застосовувати не слід. Реакції підвищеної чутливості можливі й у пацієнтів без алергії чи бронхіальної астми в анамнезі: описані пурпура, кропив’янка, фотосенсибілізація, некротизуючий васкуліт, дихальна недостатність та анафілактичні реакції. Симптоматична гіпотензія при неускладненій гіпертензії рідкісна, але стає імовірнішою при зниженому внутрішньосудинному об’ємі — через діуретики, малосольову дієту, діаліз, блювання або діарею.
Особлива обережність потрібна при застійній серцевій недостатності, ішемічній хворобі серця й захворюваннях судин мозку, де різке падіння тиску здатне спричинити інфаркт міокарда або інсульт: перші два тижні лікування та кожне підвищення дози проходять під контролем лікаря. Ангіоневротичний набряк може розвинутися в будь-який момент терапії; при стридорі, набряку обличчя, язика або голосової щілини препарат негайно відміняють, а при загрозі перекриття дихальних шляхів вводять підшкірно 0,3–0,5 мл розчину адреналіну 1:1000. Окрема форма — набряк кишечника з болем у животі, який минає після відміни препарату.
Нирки, калій і лабораторний контроль
Період напіввиведення хінаприлату подовжується в міру зниження кліренсу креатиніну, тому функцію нирок контролюють регулярно, особливо в перші тижні та при стенозі ниркової артерії, коли можливе зростання креатиніну та азоту сечовини. При тяжкій серцевій недостатності терапія може супроводжуватися олігурією, наростаючою азотемією й рідко гострою нирковою недостатністю. При кліренсі креатиніну нижче 10 мл/хв досвід застосування недостатній, і препарат не рекомендується.
Хінаприл здатен підвищувати концентрацію калію в сироватці навіть при монотерапії, тому її відстежують, особливо на початку комбінованого лікування з калійзберігальними засобами. Також контролюють кількість лейкоцитів при колагенозах і нирковій недостатності, активність печінкових ферментів і рівень глюкози у пацієнтів із діабетом. При жовтяниці або помітному зростанні ферментів печінки прийом припиняють.
Процедури та ситуації, що потребують уваги
- гемодіаліз через високопроникні поліакрилонітрильні мембрани — ризик анафілактоїдних реакцій, потрібна інша мембрана або інший препарат;
- аферез ліпопротеїнів низької щільності з декстрану сульфатом — той самий ризик, поєднання з інгібіторами АПФ не застосовують;
- десенсибілізація отрутою перетинчастокрилих комах — описані загрозливі для життя анафілактоїдні реакції;
- великі хірургічні втручання та наркоз засобами, що знижують тиск, — гіпотензію коригують збільшенням об’єму введеної рідини;
- захворювання печінки в поєднанні з діуретиками — порушення водно-електролітного балансу можуть призвести до печінкової коми;
- сухий наполегливий кашель без мокротиння — типовий для інгібіторів АПФ і минає після відміни;
- керування транспортом і робота з механізмами — здатність до них може порушуватися, особливо на початку лікування.
Лікарські взаємодії
Присутній у складі магнію карбонат пояснює зменшення всмоктування тетрацикліну на 28–37% при одночасному прийомі з хінаприлом. Найбільш практично значущою є взаємодія з діуретиками: якщо їх прийом розпочато нещодавно, старт терапії хінаприлом може спричинити надмірне зниження тиску, тому діуретик за можливості відміняють за кілька днів або використовують зменшену початкову дозу з наглядом щонайменше дві години після прийому.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи — одночасне застосування інгібітора АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II або аліскіреном — супроводжується частішою гіпотензією, гіперкаліємією та порушенням функції нирок, ніж монотерапія, і тому не рекомендується. При діабетичній нефропатії таке поєднання неприпустиме, а аліскірен не можна призначати пацієнтам із діабетом або зі швидкістю клубочкової фільтрації нижче 60 мл/хв/1,73 м².
- калійзберігальні діуретики, препарати калію та замінники солі з калієм — значний ризик гіперкаліємії;
- триметоприм і сульфаметоксазол з триметопримом — тяжка гіперкаліємія в осіб літнього віку та при нирковій недостатності;
- літій — підвищення його рівня в сироватці та ознаки токсичності, що посилюються діуретиками;
- нестероїдні протизапальні засоби й інгібітори ЦОГ-2 — погіршення функції нирок і послаблення зниження тиску;
- алопуринол, цитостатики, імунодепресанти, системні кортикостероїди, прокаїнамід — ризик лейкопенії;
- темсиролімус і вілдагліптин — підвищений ризик ангіоневротичного набряку;
- алкоголь, барбітурати, опіоїди — посилення ортостатичної гіпотензії;
- інші антигіпертензивні засоби — сумація або посилення ефекту.
Вагітність і грудне вигодовування
Інгібітори АПФ не рекомендуються в першому триместрі вагітності й протипоказані в другому та третьому. Епідеміологічні дані щодо тератогенного ризику впливу в першому триместрі суперечливі, однак невелике підвищення ризику не можна виключити, тому жінкам, які планують вагітність, заздалегідь підбирають інший антигіпертензивний препарат із підтвердженою безпекою. При підтвердженні вагітності лікування інгібітором АПФ припиняють негайно.
Вплив у другому й третьому триместрах фетотоксичний: описані зниження функції нирок плода, зменшення об’єму навколоплідних вод і затримка окостеніння кісток черепа, а в новонародженого — ниркова недостатність, гіпотензія та гіперкаліємія. Після такого впливу рекомендується ультразвукове дослідження нирок і черепа плода. Концентрації хінаприлу в грудному молоці дуже малі, але матерям, які годують недоношених дітей, препарат не рекомендують у перші тижні після пологів; при вигодовуванні старших дітей рішення приймають індивідуально з наглядом за дитиною.
Побічні дії
До частих небажаних реакцій належать кашель і задишка, головний біль, запаморочення та парестезії, зниження тиску, гіперкаліємія, безсоння, нудота, блювання, діарея, диспепсія й абдомінальний біль, біль у спині та м’язах, біль у грудній клітці, втомлюваність і астенія, фарингіт і нежить. Часто фіксується зростання креатиніну й азоту сечовини в крові, що зазвичай зменшується в міру продовження терапії.
- нечасто: бронхіт, синусит, інфекції сечовивідних шляхів, сухість у роті та в горлі, метеоризм;
- нечасто: серцебиття, стенокардія, тахікардія, інфаркт міокарда, розширення судин;
- нечасто: сонливість, транзиторна ішемічна атака, шум у вухах, запаморочення лабіринтного походження;
- нечасто: свербіж, висип, пітливість, ангіоневротичний набряк, імпотенція, гарячка, генералізовані та периферичні набряки;
- рідко: непритомність, порушення рівноваги, бронхоспазм, порушення смаку, закреп, кропив’янка, багатоформна еритема, пухирчатка;
- дуже рідко: кишкова непрохідність, ангіоневротичний набряк кишечника, нечіткість зору, псоріазоподібний висип;
- частота невідома: нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, зниження гемоглобіну та гематокриту;
- частота невідома: порушення мозкового кровообігу, панкреатит, жовтяниця, гепатит, синдром Стівенса — Джонсона, некроз епідермісу.
Шкірні прояви іноді супроводжуються гарячкою, болем у м’язах і суглобах, запаленням судин і серозних оболонок, еозинофілією та лейкоцитозом. Панкреатит і ангіоневротичний набряк верхніх дихальних шляхів в окремих випадках закінчувалися смертю, тому при утрудненні дихання, набряку обличчя чи язика прийом негайно припиняють і звертаються по невідкладну допомогу.
Передозування
Досвіду лікування передозування препарату в людей немає. Найімовірнішим його проявом вважають тяжку артеріальну гіпотензію, що виникає при надмірній дозі хінаприлу в монотерапії; у такій ситуації можливе внутрішньовенне введення фізіологічного розчину.
Подальша тактика зводиться до симптоматичної й підтримувальної терапії відповідно до прийнятої медичної практики. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз слабко впливають на виведення хінаприлу та хінаприлату. Середня смертельна доза при пероральному прийомі в мишей і щурів становить від 1440 до 4280 мг на кілограм маси тіла.
Як отримати рецепт на Accupro® 40 онлайн
Рецепт на Accupro® 40 виписує лікар після консультації: це підтримувальне дозування, до якого зазвичай приходять поступово, а його призначення потребує оцінки функції нирок, рівня калію та досягнутого контролю тиску. На онлайн-консультації лікар розбирає історію хвороби, поточну схему лікування та переносимість попередніх доз. За наявності показань він оформлює електронний рецепт, який можна використати в аптеці.
