Abiraterone Vipharm: склад і форма випуску
Одна таблетка Abiraterone Vipharm містить 500 мг абіратерону ацетату. Добова доза становить 1000 мг, тобто дві таблетки один раз на добу. Їх ковтають цілими, запиваючи водою, і не приймають разом із їжею: їжа значно підвищує експозицію до абіратерону, а безпека такого прийому не встановлена.
До складу препарату входить лактоза, тому його не слід застосовувати пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази типу Лаппа або синдромом мальабсорбції глюкози й галактози. Крім того, доза з чотирьох таблеток містить понад 1 ммоль, тобто більше ніж 27,2 мг, натрію — це необхідно враховувати людям, які дотримуються дієти з низьким вмістом натрію.
Як діє Abiraterone Vipharm
Абіратерону ацетат перетворюється в організмі на абіратерон — інгібітор біосинтезу андрогенів. Абіратерон вибірково пригнічує активність ферменту CYP17, який має активність 17α-гідроксилази та C17,20-ліази. Цей фермент необхідний для синтезу андрогенів у яєчках, надниркових залозах і в самій пухлинній тканині передміхурової залози: він каталізує перетворення прегненолону та прогестерону в попередники тестостерону — ДГЕА та андростендіон.
Андрогенчутливий рак передміхурової залози відповідає на лікування, що знижує концентрацію андрогенів. Однак терапія андрогенної супресії — агоністи ЛГРГ або орхідектомія — зменшує продукцію андрогенів тільки в яєчках і не впливає на їх утворення наднирковими залозами та пухлиною. Саме цю прогалину заповнює абіратерон: у поєднанні з агоністом ЛГРГ або орхідектомією він знижує концентрацію тестостерону в плазмі до значень, що не визначаються комерційними тестами. Зворотній бік механізму — пригнічення CYP17 посилює продукцію мінералокортикостероїдів, тому препарат призначають разом із преднізоном або преднізолоном.
Показання до застосування
Препарат показаний дорослим чоловікам у комбінації з преднізоном або преднізолоном. Перше показання — лікування вперше виявленого гормоночутливого метастатичного раку передміхурової залози високого ризику (mHSPC) у поєднанні з терапією андрогенної супресії.
Друге й третє показання стосуються метастатичного кастраційно-резистентного раку передміхурової залози (mCRPC). Препарат застосовують у чоловіків без симптомів або з симптомами незначної чи малої вираженості після неуспіху терапії андрогенної супресії, коли хіміотерапія клінічно ще не показана, а також у чоловіків, у яких захворювання прогресує під час або після хіміотерапії, що містить доцетаксел. Призначати препарат має лікар відповідної спеціалізації.
Спосіб застосування та дози
Рекомендована доза — 1000 мг, тобто дві таблетки по 500 мг, один раз на добу. Таблетки приймають щонайменше за 1 годину до їди або не раніше ніж через 2 години після їди й ковтають цілими, запиваючи водою. При лікуванні mHSPC препарат поєднують із преднізоном або преднізолоном у дозі 5 мг на добу, при лікуванні mCRPC — у дозі 10 мг на добу. У пацієнтів, які не пройшли хірургічну кастрацію, під час лікування продовжують фармакологічну кастрацію аналогами ЛГРГ. Якщо добова доза препарату або кортикостероїду пропущена, лікування відновлюють звичайною добовою дозою наступного дня.
Обов’язкове спостереження під час лікування
Активність амінотрансфераз оцінюють до початку лікування, потім кожні 2 тижні протягом перших 3 місяців і далі щомісяця. Артеріальний тиск, калій у сироватці та затримку рідини контролюють щомісяця, а за значного ризику застійної серцевої недостатності — кожні 2 тижні в перші 3 місяці, а потім щомісяця. При гіпокаліємії концентрацію калію підтримують на рівні не нижче 4,0 ммоль/л. При токсичності 3 ступеня і вище лікування призупиняють і відновлюють тільки після зниження симптомів до 1 ступеня або до вихідних значень.
Корекція дози при ураженні печінки та нирок
| Ситуація | Дія |
|---|---|
| АлАТ або АсАТ вище 5 верхніх меж норми | негайно перервати лікування; після повернення печінкових проб до вихідних значень можливе відновлення в дозі 500 мг один раз на добу |
| Повторна гепатотоксичність на дозі 500 мг на добу | лікування припинити |
| АлАТ або АсАТ вище 20 верхніх меж норми | лікування припинити й більше не відновлювати |
| Легкі порушення функції печінки, клас A за Child–Pugh | корекція дози не потрібна |
| Помірні порушення, клас B за Child–Pugh | рекомендації щодо дози визначити неможливо; застосування можливе лише за умови, що користь явно переважає ризик |
| Тяжкі порушення, клас C за Child–Pugh | препарат не застосовують |
| Порушення функції нирок | корекція дози не потрібна; за тяжких порушень необхідна обережність |
Протипоказання
Препарат протипоказаний при підвищеній чутливості до діючої речовини або будь-якої допоміжної речовини, а також при тяжких порушеннях функції печінки, що відповідають класу C за класифікацією Child–Pugh. Окремо протипоказане застосування препарату з преднізоном або преднізолоном у комбінації з радієм-223 (Ra-223).
Абіратерон протипоказаний жінкам, які вагітні або можуть бути вагітними. Препарат не застосовується у жінок взагалі, а у дітей та підлітків відповідне застосування відсутнє, тому ця вікова група також залишається поза показаннями.
Особливі вказівки та заходи застереження
Через пригнічення CYP17 зростає рівень мінералокортикостероїдів, що може призводити до артеріальної гіпертензії, гіпокаліємії та затримки рідини; одночасний прийом кортикостероїду пригнічує секрецію адренокортикотропного гормону й зменшує частоту та вираженість цих реакцій. Особлива обережність потрібна пацієнтам, у яких супутні захворювання можуть погіршуватися на тлі підвищення тиску, гіпокаліємії або затримки рідини, а також при тяжкій або нестабільній стенокардії, нещодавно перенесеному інфаркті та шлуночковій аритмії. До початку терапії коригують гіпертензію, гіпокаліємію та затримку рідини, лікують серцеву недостатність, а за значного ризику застійної серцевої недостатності розглядають ехокардіографію.
- у дослідженнях спостерігалося значне підвищення печінкових ферментів; після реєстрації повідомлялося про поодинокі випадки гострої печінкової недостатності та блискавичного гепатиту, частина з них — із летальним кінцем;
- при відміні преднізону або преднізолону необхідне спостереження щодо надниркової недостатності, а при продовженні терапії без кортикостероїду — щодо надлишку мінералокортикостероїдів;
- у ситуаціях виняткового стресу може знадобитися збільшення дози кортикостероїду до, під час і після стресового періоду;
- у чоловіків з поширеним метастатичним раком передміхурової залози можливе зниження щільності кісткової тканини, а поєднання з глюкокортикостероїдами може посилити цей ефект;
- глюкокортикостероїди можуть посилювати гіперглікемію, тому в пацієнтів із цукровим діабетом часто контролюють рівень глюкози в крові;
- повідомлялося про випадки міопатії, а в частини пацієнтів — про рабдоміоліз із нирковою недостатністю, переважно протягом першого місяця лікування; після відміни препарату рабдоміоліз минав;
- через ризик зниження експозиції до абіратерону слід уникати одночасного застосування сильних індукторів CYP3A4, якщо немає альтернативного лікування;
- у пацієнтів, які раніше отримували кетоконазол з приводу раку передміхурової залози, можна очікувати слабшу відповідь на лікування.
Безпека препарату не визначена у пацієнтів з фракцією викиду лівого шлуночка менше 50% і з серцевою недостатністю III–IV класу за NYHA: такі пацієнти до досліджень не включалися. Не встановлені також безпека й ефективність одночасного застосування з цитотоксичною хіміотерапією. Крім того, у чоловіків із кастраційно-резистентним метастатичним раком передміхурової залози можуть виникати анемія та порушення сексуальної функції. На здатність керувати транспортом препарат не впливає або впливає незначною мірою.
Лікарські взаємодії
Прийом із їжею значно підвищує всмоктування абіратерону ацетату, тому препарат не можна приймати разом із їжею. Ключова лікарська взаємодія пов’язана з індукцією CYP3A4: у дослідженні в здорових добровольців, які отримували рифампіцин у дозі 600 мг на добу протягом 6 днів, одноразова доза 1000 мг абіратерону ацетату спричиняла зниження середнього AUC абіратерону в плазмі на 55%. Тому під час терапії уникають сильних індукторів CYP3A4 — фенітоїну, карбамазепіну, рифампіцину, рифабутину, рифапентину, фенобарбіталу та звіробою звичайного, — якщо немає альтернативи. Кетоконазол, сильний інгібітор CYP3A4, клінічно значущого впливу на фармакокінетику абіратерону не чинив.
- абіратерон інгібує CYP2D6: загальна експозиція до декстрометорфану збільшувалася приблизно в 2,9 раза, а AUC його активного метаболіту декстрорфану — приблизно на 33%;
- обережність потрібна із субстратами CYP2D6, особливо з вузьким терапевтичним індексом: метопрололом, пропранололом, дезипраміном, венлафаксином, галоперидолом, рисперидоном, пропафеноном, флекаїнідом, кодеїном, оксикодоном і трамадолом; для них слід розглянути зниження дози;
- абіратерон інгібує CYP2C8: AUC піоглітазону збільшувався на 46%, тому пацієнтів, які отримують субстрати CYP2C8 з вузьким терапевтичним індексом, спостерігають щодо токсичності;
- основні метаболіти in vitro пригнічували печінкове захоплення транспортером OATP1B1, що теоретично може підвищувати концентрації препаратів, які виводяться цим шляхом;
- терапія андрогенної супресії здатна подовжувати інтервал QT, тому потрібна обережність з антиаритмічними засобами класу IA (хінідин, дизопірамід) і класу III (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), метадоном, моксифлоксацином і антипсихотичними препаратами;
- спіронолактон зв’язується з андрогенним рецептором і може підвищувати рівень простатспецифічного антигену, тому його поєднання з препаратом не рекомендується.
Вагітність і грудне вигодовування
Даних щодо застосування препарату в вагітних жінок немає, і він не застосовується у жінок репродуктивного віку. Абіратерон протипоказаний жінкам, які вагітні або можуть завагітніти. Дослідження на тваринах показали шкідливий вплив на репродуктивну функцію.
Невідомо, чи виявляються абіратерон і його метаболіти в спермі. Тому при статевих контактах пацієнта з вагітною жінкою необхідно використовувати презерватив, а при статевих контактах із жінкою репродуктивного віку — презерватив одночасно з іншим ефективним методом контрацепції. В експериментах абіратерон впливав на фертильність самців і самок щурів, однак ці ефекти були повністю зворотними.
Побічні дії
За даними об’єднаного аналізу досліджень 3 фази, у 10% пацієнтів і більше спостерігалися периферичні набряки, гіпокаліємія, артеріальна гіпертензія, інфекції сечовивідних шляхів і підвищення активності АлАТ та/або АсАТ. До інших важливих небажаних явищ відносять захворювання серця, гепатотоксичність, переломи та алергічний альвеоліт. Мінералокортикостероїдні ефекти траплялися частіше, ніж на плацебо: гіпокаліємія у 18% проти 8%, гіпертензія у 22% проти 16%, набряки у 23% проти 17%; як правило, ці реакції вдавалося успішно коригувати.
- дуже часто: інфекції сечовивідних шляхів, гіпокаліємія, артеріальна гіпертензія, діарея, підвищення активності АлАТ і АсАТ, периферичні набряки;
- часто: сепсис, гіпертригліцеридемія, серцева недостатність, стенокардія, фібриляція передсердь, тахікардія, диспепсія, висип, гематурія, переломи;
- нечасто: недостатність надниркових залоз, інші аритмії, міопатія, рабдоміоліз;
- рідко: алергічний альвеоліт, блискавичний гепатит, гостра печінкова недостатність;
- частота невідома: анафілактичні реакції, інфаркт міокарда, подовження інтервалу QT;
- небажані явища 3 ступеня: гіпокаліємія у 5%, артеріальна гіпертензія у 6%, підвищення АлАТ та/або АсАТ у 4%, інфекції сечовивідних шляхів і переломи у 2%.
Гепатотоксичність 3 і 4 ступеня, тобто підвищення АлАТ або АсАТ більш ніж у 5 разів вище верхньої межі норми або білірубіну більш ніж у 1,5 раза, відзначалася приблизно в 6% пацієнтів і зазвичай розвивалася в перші 3 місяці терапії. Частота й тяжкість небажаних явищ були вищими в пацієнтів із вихідним статусом ECOG 2 і в пацієнтів віком 75 років і старше. Якщо клінічні ознаки вказують на ураження печінки, активність амінотрансфераз вимірюють негайно.
Передозування
Дані щодо передозування абіратерону ацетату в людей обмежені, специфічного антидоту не існує. У разі передозування лікування припиняють і проводять загальну підтримувальну терапію, включаючи спостереження за серцевим ритмом щодо аритмій, контроль калію й ознак затримки рідини. Додатково оцінюють функцію печінки.
Як отримати рецепт на Abiraterone Vipharm онлайн
Abiraterone Vipharm — рецептурний препарат, який призначає лікар відповідної спеціалізації й який застосовується тільки разом із преднізоном або преднізолоном і на тлі триваючої андрогенної супресії. Лікування потребує регулярного контролю печінкових проб, тиску й калію, тому лікарю важливо знати діагноз, попередню терапію, стан серця й печінки та перелік прийнятих ліків.
Обговорити ці питання можна на онлайн-консультації: лікар оцінює медичну документацію та поточні аналізи, а за наявності показань і продовженні раніше розпочатої терапії виписує електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці.
