Abilium: склад і форма випуску
Abilium випускається в капсулах. Одна капсула містить 5 мг, 10 мг або 15 мг арипіпразолу — діючої речовини з групи антипсихотичних засобів. Кілька дозувань дають змогу лікарю поступово підвищувати дозу на початку лікування, а потім індивідуально підбирати підтримувальну дозу.
Одна капсула містить менш ніж 1 ммоль (23 мг) натрію, тобто препарат вважається практично вільним від натрію. Ця інформація важлива для пацієнтів, яким призначена дієта з обмеженням кухонної солі.
Як діє Abilium
Вважається, що ефективність арипіпразолу при шизофренії та біполярному афективному розладі I типу пов’язана з поєднанням часткового агонізму щодо дофамінових рецепторів D2 і серотонінових рецепторів 5-HT1a з антагонізмом щодо серотонінових рецепторів 5-HT2a. Антагоністичні властивості речовини були продемонстровані на тваринній моделі дофамінергічної гіперактивності, а агоністичні — на моделі дофамінергічної гіпоактивності. Іншими словами, напрям дії препарату залежить від вихідного стану дофамінової передачі.
В дослідженнях in vitro арипіпразол продемонстрував високу спорідненість до дофамінових рецепторів D2 і D3, серотонінових 5-HT1a і 5-HT2a, помірну — до дофамінових D4, серотонінових 5-HT2c і 5-HT7, а також до адренорецепторів α1 і гістамінових H1. Значущої спорідненості до мускаринових рецепторів не виявлено, а взаємодання з рецепторами, відмінними від дофамінових і серотонінових підтипів, пояснює частину клінічних властивостей препарату. У здорових добровольців прийом 0,5–30 мг один раз на добу протягом двох тижнів спричиняв дозозалежне зниження зв’язування ліганда з D2/D3-рецепторами в хвостатому ядрі та шкаралупі за даними позитронно-емісійної томографії.
Показання до застосування
Abilium застосовують для лікування шизофренії у дорослих і у підлітків віком від 15 років. Крім того, препарат призначають при маніакальних епізодах помірного та тяжкого ступеня в рамках біполярного афективного розладу I типу у дорослих, а також для запобігання новим маніакальним епізодам у тих пацієнтів, у яких переважають саме маніакальні епізоди і які відповідають на терапію арипіпразолом.
У підлітків від 13 років препарат показаний для лікування маніакальних епізодів помірного та тяжкого ступеня при біполярному розладі I типу, причому тривалість такого курсу не повинна перевищувати 12 тижнів. При дратівливості, пов’язаній з розладами аутистичного спектра, та при тіках у рамках синдрому Туретта безпека й ефективність у дітей і підлітків не встановлені, тому з цих показань Abilium не призначають.
Спосіб застосування та дози
Капсулу приймають один раз на добу в один і той самий час, незалежно від прийому їжі. У дорослих із шизофренією рекомендована початкова доза становить 10–15 мг на добу, підтримувальна — 15 мг на добу; препарат ефективний у діапазоні 10–30 мг на добу. Хоча вища ефективність доз понад 15 мг на добу не підтверджена, окремим пацієнтам підвищення дози може бути корисним. Максимальна добова доза в будь-якому разі не повинна перевищувати 30 мг.
Схеми дозування
| Клінічна ситуація | Доза | Примітка |
|---|---|---|
| Шизофренія, дорослі | початкова 10–15 мг/добу, підтримувальна 15 мг/добу | ефективний діапазон 10–30 мг/добу |
| Маніакальний епізод, дорослі | 15 мг/добу | монотерапія або комбіноване лікування |
| Профілактика нових епізодів манії | продовження раніше підібраної дози | зміна дози — за клінічним станом |
| Шизофренія, підлітки від 15 років | 2 мг 2 дні, потім 5 мг 2 дні, далі 10 мг/добу | титрування розчином для перорального прийому 1 мг/мл |
| Манія, підлітки від 13 років | та сама схема титрування до 10 мг/добу | курс не довший за 12 тижнів, дози понад 10 мг/добу — лише у виняткових випадках |
Особливі групи пацієнтів
При порушенні функції нирок, а також при легкому й помірному порушенні функції печінки корекція дози не потрібна. При тяжкій печінковій недостатності даних для точних рекомендацій недостатньо, дозу підбирають обережно, а максимальну добову дозу 30 мг застосовують з особливою обережністю. У пацієнтів віком 65 років і старше безпека й ефективність не встановлені, тому за можливості розглядають меншу початкову дозу. Стать пацієнта та паління на дозу не впливають. Дозу арипіпразолу зменшують на час сумісного прийому потужних інгібіторів CYP3A4 або CYP2D6 і збільшують при одночасному застосуванні потужних індукторів CYP3A4, а після їх відміни повертають до попередньої.
Протипоказання
Пряме протипоказання зазначене одне: підвищена чутливість до арипіпразолу або до будь-якої зі допоміжних речовин препарату. При появі ознак алергічної реакції прийом слід припинити й звернутися до лікаря.
Крім того, при шизофренії препарат не рекомендований пацієнтам молодше 15 років, а при маніакальних епізодах — молодше 13 років: даних щодо ефективності й безпеки в цих вікових групах недостатньо, а ризик небажаних реакцій у молодших пацієнтів вищий. Арипіпразол також не показаний при психозах, пов’язаних із деменцією: у літніх пацієнтів із психозом при хворобі Альцгеймера смертність на тлі арипіпразолу становила 3,5% проти 1,7% у групі плацебо.
Особливі вказівки та заходи застереження
Клінічне поліпшення на тлі антипсихотичної терапії може наставати у строк від кількох днів до кількох тижнів, і весь цей час пацієнт має перебувати під наглядом лікаря. Суїцидальна поведінка пов’язана з самими психічними розладами і в окремих випадках відзначалася невдовзі після початку або зміни антипсихотичної терапії, включно з лікуванням арипіпразолом, тому пацієнти високого ризику потребують особливо ретельного контролю.
- обережність при серцево-судинних захворюваннях, цереброваскулярній патології, схильності до артеріальної гіпотензії чи гіпертензії;
- оцінка факторів ризику венозної тромбоемболії до початку і в ході лікування з ужиттям профілактичних заходів;
- обережність при подовженні інтервалу QT в сімейному анамнезі;
- при появі пізньої дискінезії, акатизії чи паркінсонізму — зниження дози або відміна препарату за рішенням лікаря;
- негайне припинення прийому всіх антипсихотиків при підозрі на злоякісний нейролептичний синдром: дуже висока температура, м’язова ригідність, порушення свідомості, нестабільність вегетативної нервової системи;
- обережність при судомах в анамнезі та при станах, що до них схиляють;
- спостереження за ознаками гіперглікемії — спрагою, прискореним сечовипусканням, підвищеним апетитом, слабкістю — особливо при цукровому діабеті та його факторах ризику;
- контроль маси тіла у підлітків з біполярним розладом і обережність при ризику аспіраційної пневмонії.
Окремої уваги заслуговують порушення контролю імпульсів: описано посилення потягу до азартних ігор, підвищення статевого потягу, компульсивну потребу витрачати гроші та епізоди переїдання. Про такі зміни слід повідомляти лікаря — після зниження дози або відміни препарату вони в ряді випадків зникали. Препарат також може спричиняти сонливість, ортостатичну гіпотензію та нестійкість із ризиком падінь і чинить невеликий або помірний вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами.
Лікарські взаємодії
За рахунок антагоністичної дії на α1-адренорецептори арипіпразол може посилювати ефект деяких антигіпертензивних засобів. Через переважну дію на центральну нервову систему потрібна обережність при поєднанні з алкоголем та іншими препаратами, що пригнічують ЦНС і спричиняють подібні небажані реакції. Обережність також потрібна при одночасному застосуванні засобів, що подовжують інтервал QT або викликають електролітні порушення. На тлі прийому арипіпразолу описані випадки серотонінового синдрому, особливо при поєднанні із серотонінергічними препаратами — СІЗЗС і СІЗЗСН.
Арипіпразол метаболізується, зокрема, за участю CYP2D6 і CYP3A4, але не ферментами групи CYP1A, тому курцям корекція дози не потрібна. Потужний інгібітор CYP2D6 хінідин збільшує AUC арипіпразолу на 107%, тому дозу препарату зменшують приблизно вдвічі; так само чинять при прийомі флуоксетину та пароксетину. Потужний інгібітор CYP3A4 кетоконазол підвищує AUC на 63% і Cmax на 37% — доза також зменшується приблизно вдвічі, як і при лікуванні ітраконазолом або інгібіторами протеази ВІЛ. Навпаки, карбамазепін знижує Cmax і AUC арипіпразолу на 68% і 73% відповідно, тому дозу подвоюють; аналогічно чинять при прийомі рифампіцину, рифабутину, фенітоїну, фобарбіталу, примідону, ефавіренцу, невірапіну та препаратів звіробою. Після відміни інгібітора або індуктора дозу повертають до попередньої. Сумісне застосування з вальпроатом, літієм або ламотриджином клінічно значущих змін концентрацій не викликає й корекції дози не потребує.
Вагітність і грудне вигодовування
Належним чином контрольованих досліджень арипіпразолу у вагітних не проводилося. Повідомлялося про вроджені вади розвитку, однак причинно-наслідковий зв’язок із препаратом установити не вдалося, а результати досліджень на тваринах не дають змоги повністю виключити токсичний вплив на плід. Тому під час вагітності препарат не застосовують, якщо тільки очікувана користь явно не переважає ризик для плода. Пацієнтці необхідно повідомити лікаря, якщо вона завагітніла на тлі лікування або планує вагітність.
Новонароджені, які зазнали дії антипсихотиків у III триместрі, входять до групи ризику: спостерігалися збудження, підвищення або зниження м’язового тонусу, тремор, сонливість, дихальні розлади, труднощі при ссанні, екстрапірамідні розлади та синдром відміни. Такі діти потребують ретельного спостереження після народження. Арипіпразол і його метаболіти проникають у грудне молоко, тому питання про припинення грудного вигодовування або про відміну препарату вирішується індивідуально. На фертильність препарат не впливав.
Побічні дії
У плацебо-контрольованих дослідженнях найчастіше повідомлялося про акатизію та нудоту: кожна з цих реакцій відзначалася більш ніж у 3% пацієнтів, які приймали арипіпразол перорально. Нижче перелічено найчастіші та найнебезпечніші з описаних реакцій; їх повний перелік значно ширший.
- часто: безсоння, тривога, рухове занепокоєння, акатизія, екстрапірамідні розлади, тремор, головний біль, седативний ефект, сонливість, запаморочення;
- часто: нечіткість зору, закреп, диспепсія, нудота, блювання, підвищене слиновиділення, втомлюваність, цукровий діабет;
- нечасто: пізня дискінезія, дистонія, синдром неспокійних ніг, тахікардія, ортостатична гіпотензія, депресія, гикавка, диплопія, гіперглікемія, гіперпролактинемія;
- частота невідома: злоякісний нейролептичний синдром, великий судомний напад, серотоніновий синдром, порушення мовлення;
- частота невідома: раптова нез’ясована смерть, шлуночкові аритмії, torsade de pointes, зупинка серця, венозна тромбоемболія, непритомність;
- частота невідома: печінкова недостатність, гепатит, жовтяниця, панкреатит, рабдоміоліз, аспіраційна пневмонія;
- частота невідома: алергічні реакції аж до анафілактичної та ангіоневротичного набряку, висип із еозинофілією та системними проявами (синдром DRESS);
- частота невідома: суїцидальні думки й спроби, патологічний потяг до азартних ігор, порушення контролю імпульсів, пріапізм, затримка або нетримання сечі.
У підлітків профіль безпеки загалом відповідає дорослому, але сонливість, седативний ефект і екстрапірамідні розлади реєструвалися значно частіше. Ці реакції залежали від дози: при 10 мг на добу екстрапірамідні розлади й акатизія відзначалися у 9,1% і 12,1% пацієнтів, при 30 мг — у 28,8% і 20,3%. Середнє збільшення маси тіла у підлітків із біполярним розладом становило 2,4 кг до 12-го тижня і 5,8 кг до 30-го тижня проти 0,2 кг і 2,3 кг на плацебо.
Передозування
Повідомлялося про випадковий та навмисний прийом арипіпразолу дорослими в дозах приблизно до 1260 мг без летального наслідку. Клінічно значущими проявами були загальмованість, підвищення артеріального тиску, сонливість, тахікардія, нудота, блювання та діарея. У дітей при випадковому прийомі до 195 мг, також без летальних наслідків, відзначалися сонливість, минуща втрата свідомості й екстрапірамідні симптоми.
Лікування передозування — підтримувальне: забезпечення прохідності дихальних шляхів, оксигенація та вентиляція, симптоматична терапія. Слід ураховувати можливість прийому кількох лікарських засобів одночасно й негайно розпочати спостереження за серцево-судинною системою з постійною реєстрацією електрокардіограми; його продовжують до поліпшення стану. Активоване вугілля в дозі 50 г, прийняте протягом години після арипіпразолу, знижує його Cmax приблизно на 41%, а AUC — на 51%. Гемодіаліз, найімовірніше, є неефективним через значне зв’язування арипіпразолу з білками плазми.
Як отримати рецепт на Abilium онлайн
Abilium — рецептурний антипсихотичний препарат: дозу підбирають відповідно до діагнозу та віку, а також коригують при сумісному прийомі інгібіторів і індукторів CYP3A4 і CYP2D6, тому призначення робить лікар. Під час онлайн-консультації лікар уточнює діагноз, поточний стан, супутні захворювання та повний перелік лікарських засобів, які приймає пацієнт.
Якщо показання підтверджуються, а протипоказань немає, лікар виписує електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці, і пояснює, за якими симптомами потрібно стежити під час лікування.
