5-Fluorouracil-Ebewe: склад і форма випуску
5-Fluorouracil-Ebewe випускається у вигляді розчину. Один мілілітр розчину містить 50 мг фторурацилу — цитостатичної речовини з групи антиметаболітів, яку в медичній практиці часто позначають скороченням 5-ФУ. Концентрація розчину фіксована, а необхідну пацієнтові дозу розраховують індивідуально і за потреби розводять розчин перед введенням.
Препарат призначений виключно для внутрішньовенного та внутрішньоартеріального введення. Його не застосовують перорально і він не призначений для самостійного використання: підготовку розчину та його введення виконує медичний персонал, причому приготування здійснюється в суворо стерильних умовах.
Як діє 5-Fluorouracil-Ebewe
Фторурацил є антиметаболітом. Як антагоніст піримідинів, він втручається в синтез ДНК і гальмує поділ клітин — саме на цьому ґрунтується його протипухлинна дія. Активність речовина набуває не відразу: вона розвивається лише після ферментативного перетворення фторурацилу у фосфорильовані форми — 5-фторуридин і 5-фтордезоксиуридин.
Ключову роль в обміні фторурацилу відіграє фермент дигідропіримідиндегідрогеназа, скорочено ДПД. У пацієнтів з дефіцитом цього ферменту зазвичай застосовувані дози спричиняють посилення небажаних реакцій, тому таким пацієнтам фторурацил не призначають. З цієї ж причини препарат несумісний із сильними інгібіторами ДПД, а при розвитку тяжких небажаних реакцій може знадобитися визначення активності ферменту.
Показання до застосування
Препарат може застосовуватися в монотерапії або в складі комбінованої терапії при лікуванні злоякісних пухлин. Особливо виділяють рак молочної залози, рак ободової та прямої кишки, рак шлунка і рак підшлункової залози.
Вибір конкретної схеми — монотерапія чи поєднання з іншими протипухлинними засобами — залежить від стану пацієнта і виду пухлини. Це рішення приймає лікар-спеціаліст, який має досвід застосування сильнодіючих антиметаболітів.
Спосіб застосування та дози
Лікування починають у стаціонарі. Загальна добова доза фторурацилу не повинна перевищувати 1 г. Дозу зазвичай розраховують за фактичною масою тіла пацієнта, якщо в нього немає ожиріння, набряків або іншої затримки рідини, наприклад асциту; у цих випадках для розрахунку використовують належну масу тіла. Препарат вводять внутрішньовенно болюсно або у вигляді внутрішньовенної чи внутрішньоартеріальної інфузії. Нижче наведені приклади схем дозування.
| Показання та спосіб введення | Доза | Примітка |
|---|---|---|
| Рак ободової та прямої кишки, внутрішньовенна інфузія | 15 мг/кг (600 мг/м²) на добу, не більше 1 г на інфузію | розвести в 300–500 мл 5% розчину глюкози або 0,9% розчину натрію хлориду, вводити протягом 4 годин; за відсутності небажаних реакцій — до сумарної дози 12–15 г |
| Рак ободової та прямої кишки, внутрішньовенна ін’єкція | 12 мг/кг (480 мг/м²) на добу протягом 3 днів | далі 6 мг/кг (240 мг/м²) на 5, 7 і 9-й день |
| Підтримувальне лікування | 5–10 мг/кг (200–400 мг/м²) один раз на тиждень | внутрішньовенно, лише після зникнення небажаних реакцій |
| Рак молочної залози, комбіновані схеми | 10–15 мг/кг (400–600 мг/м²) | внутрішньовенно в 1-й і 8-й дні 28-денного циклу |
| Рак молочної залози, безперервна інфузія | зазвичай 8,25 мг/кг (350 мг/м²) | внутрішньовенна інфузія протягом 24 годин |
| Внутрішньоартеріальна інфузія | 5–7,5 мг/кг (200–300 мг/м²) на добу | безперервно протягом 24 годин, у тому числі місцево при первинних пухлинах і метастазах |
Контроль показників крові
Рекомендується щодня контролювати кількість тромбоцитів і лейкоцитів. Лікування необхідно перервати, якщо кількість тромбоцитів знижується нижче 100 000/мм³ або кількість лейкоцитів — нижче 3000/мм³, а також при появі небажаних реакцій з боку кровотворної системи та шлунково-кишкового тракту.
Особливі групи пацієнтів
Зменшення дози рекомендується виснаженим пацієнтам, тим, хто переніс тяжке хірургічне втручання протягом останніх 30 днів, із пригніченням функції кісткового мозку, а також з порушеннями функції печінки або нирок. Даних щодо застосування препарату у дітей немає, рекомендацій щодо дозування для них не існує. У пацієнтів літнього віку фторурацил застосовують у тих же дозах, що й у дорослих.
Протипоказання
Препарат не застосовують при підвищеній чутливості до фторурацилу або допоміжної речовини, при пригніченні функції кісткового мозку — особливо після променевої терапії або лікування іншими протипухлинними засобами, — при значних змінах складу крові та кровотечах. Протипоказаннями також є запалення та виразкування слизової оболонки ротової порожнини та шлунково-кишкового тракту, тяжка діарея, тяжкі порушення функції печінки або нирок, тяжкі інфекційні захворювання, наприклад оперізувальний лишай і вітряна віспа, тяжке виснаження, концентрація білірубіну в плазмі понад 85 мкмоль/л, а також вагітність і період грудного вигодовування.
Під час лікування фторурацилом слід уникати вакцин, що містять живі мікроорганізми. Препарат не можна застосовувати одночасно з бривудином, соривудином та їхніми аналогами: це сильні інгібітори дигідропіримідиндегідрогенази — ферменту, що метаболізує фторурацил. Пацієнтам із дефіцитом ДПД фторурацил не призначають.
Особливі вказівки та заходи безпеки
Між введенням фторурацилу та призначенням бривудину, соривудину або їхніх похідних необхідно витримувати перерву щонайменше 4 тижні: ці аналоги нуклеозидів здатні значно підвищувати концентрацію фторурацилу в плазмі та його токсичність. За потреби перед початком лікування визначають активність ДПД. Якщо пацієнтові, який отримує фторурацил, помилково ввели бривудин, рекомендується негайна госпіталізація, заходи щодо зниження токсичності та запобігання системним інфекціям і зневодненню.
Спостереження під час лікування
- щоденний огляд слизової оболонки ротової порожнини та глотки;
- перед кожним введенням — аналіз крові з лейкоцитарною формулою та підрахунком тромбоцитів;
- оцінка показників затримки азотистих речовин і функції печінки;
- суворий контроль протромбінового показника при прийомі пероральних антикоагулянтів;
- регулярний контроль концентрації фенітоїну в плазмі при його одночасному застосуванні;
- припинення лікування при перших ознаках стоматиту, виразкування слизових, тяжкої діареї або будь-якої кровотечі;
- припинення лікування при появі небажаних реакцій з боку серця;
- відмова від живих вакцин і від контакту з нещодавно щепленими проти поліомієліту.
Кому потрібна особлива обережність
Терапевтична широта фторурацилу невелика: різниця між ефективною і токсичною дозою мала, тому лікувальна відповідь майже завжди супроводжується небажаними реакціями. Особлива обережність потрібна пацієнтам з порушенням функції нирок або печінки та з жовтяницею, з болем у грудній клітці та захворюваннями серця в анамнезі, після опромінення ділянки таза великими дозами, після лікування алкілувальними засобами, а також після видалення надниркових залоз або гіпофіза. Через можливу мутагенну і канцерогенну дію персонал готує розчин у захисному одязі, бажано за столом з ламінарним потоком повітря, уникаючи контакту зі шкірою та слизовими; вагітних жінок до приготування і введення препарату не допускають. Фторурацил може спричиняти нудоту і блювання, тому під час лікування не слід керувати транспортними засобами та обслуговувати механізми.
Лікарські взаємодії
Будь-які методи лікування, що погіршують загальний стан пацієнта або пригнічують функцію кісткового мозку, наприклад інші цитостатики, можуть посилювати токсичність фторурацилу. Сам фторурацил здатний посилювати токсичну дію променевої терапії на шкіру. При одночасному або попередньому опроміненні, як і при сумісному застосуванні інших засобів, що пригнічують кістковий мозок, може знадобитися зменшення дози.
- бривудин, соривудин та їхні аналоги: різке підвищення концентрації і токсичності, необхідна перерва щонайменше 4 тижні;
- фолінат кальцію: посилення дії фторурацилу аж до тяжкої, у тому числі летальної, діареї;
- фенітоїн: підвищення його концентрації в плазмі з ознаками отруєння;
- варфарин: зміна протромбінового показника, потрібен контроль;
- антрацикліни: посилення токсичної дії на серце;
- циметидин, метронідазол, інтерферони: підвищення концентрації фторурацилу та його токсичності;
- левамізол: посилення токсичної дії на печінку;
- живі вакцини: посилене розмноження збудника на тлі зниженого імунної відповіді.
Сумісне застосування з іншими цитотоксичними засобами — циклофосфамідом, вінкристином, метотрексатом, цисплатином, доксорубіцином, — а також з інтерфероном або фолієвою кислотою може посилювати як ефективність, так і токсичність фторурацилу. Алопуринол, навпаки, здатний зменшувати і токсичність, і ефективність. Тіазидні діуретики посилюють пригнічувальну дію протипухлинних засобів на кістковий мозок. Фторурацил може спотворювати результати визначення білірубіну та 5-гідроксиіндолоцтової кислоти в сечі.
Вагітність і грудне вигодовування
Фторурацил не можна застосовувати під час вагітності. Жінки репродуктивного віку повинні використовувати надійну контрацепцію. Якщо вагітність усе ж настала на фоні лікування, пацієнтку слід направити до медико-генетичної консультації.
Застосування препарату в період грудного вигодовування також заборонено. Крім того, вагітних жінок не допускають до приготування та введення розчину через можливу мутагенну і канцерогенну дію фторурацилу.
Побічні дії
Найчастіше і дозообмежувальне небажане явище — пригнічення функції кісткового мозку. Дуже часто розвиваються нейтропенія і тромбоцитопенія будь-якого ступеня тяжкості, лейкопенія, агранулоцитоз, анемія, панцитопенія і носові кровотечі. Вираженість мієлосупресії залежить від дози і способу введення: найнижчі значення припадають на 9–14-й, іноді на 20-й день, а відновлення зазвичай настає після 30-го дня.
- дуже часто: запалення слизових оболонок рота, глотки, стравоходу і прямої кишки, тяжка діарея, нудота, блювання, втрата апетиту;
- дуже часто: пригнічення імунітету з почастішанням інфекцій, гіперурикемія, бронхоспазм;
- дуже часто: зміни на ЕКГ, характерні для ішемії; часто — стенокардіальний біль у грудній клітці;
- дуже часто: випадіння волосся, уповільнене загоєння ран, долонно-підошовний синдром;
- дуже часто: виснаження, загальна слабкість, втомлюваність, гарячка;
- часто: минущий зворотний мозочковий синдром з порушенням координації, сплутаністю свідомості та руховими розладами;
- нечасто: порушення ритму, інфаркт міокарда, міокардит, серцева недостатність, кардіогенний шок, зниження артеріального тиску, ниркова недостатність;
- рідко і дуже рідко: анафілактичний шок, некроз печінки, зупинка серця та раптова серцева смерть, лейкоенцефалопатія.
Кардіотоксичні реакції частіше виникають під час першого циклу лікування або в найближчі години після нього, і ризик вищий у пацієнтів з ішемічною хворобою серця або кардіоміопатією. З боку очей можливі сльозотеча, нечіткість зору, кон’юнктивіт та інші порушення; з боку шкіри — висип, сухість і тріщини, підвищена чутливість до світла, зміни пігментації та ураження нігтів аж до їхньої втрати. Про будь-які нові симптоми під час курсу слід негайно повідомляти лікаря.
Передозування
При передозуванні посилюються ті самі небажані реакції: нудота, блювання, діарея, тяжке запалення слизових оболонок, виразкування і кровотечі зі шлунково-кишкового тракту, пригнічення функції кісткового мозку з тромбоцитопенією, лейкопенією та агранулоцитозом. З гострих симптомів описані психотичні реакції, сонливість, посилення дії заспокійливих засобів і підвищена токсичність алкоголю.
Специфічного антидоту не існує. При появі ознак отруєння введення фторурацилу негайно припиняють і розпочинають симптоматичне лікування: профілактично вводять концентрат гранулоцитів або тромбоцитів, стежать за достатньою гідратацією і діурезом, відновлюють електролітний баланс. Гемодіаліз зазвичай не потрібен. Виражену мієлосупресію лікують у стаціонарі, відновлюючи формені елементи крові і застосовуючи антибіотикотерапію; іноді пацієнта розміщують у стерильне приміщення. Контроль показників крові продовжують протягом 4 тижнів після передозування.
Як отримати рецепт на 5-Fluorouracil-Ebewe онлайн
5-Fluorouracil-Ebewe — рецептурний протипухлинний препарат, який призначають і застосовують під суворим контролем лікаря-спеціаліста з досвідом роботи із сильнодіючими антиметаболітами, а початковий етап лікування проводиться в стаціонарі. Схему, дозу і спосіб введення лікар підбирає з урахуванням виду пухлини, стану пацієнта та супутньої терапії.
Онлайн-консультація дозволяє обговорити з лікарем призначення і продовження терапії дистанційно, а за наявності показань лікар виписує електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці.
